Пролог: Льодовий Календар

Дорогі читачі!

​Дякую, що обрали мою нову новорічну історію.

​У світі, де панує хаос дедлайнів та обов’язків, ми часто забуваємо про прості речі — про тепло, про справжній смак імбирного печива та про магію випадкових зустрічей.

​Ця повість — це нагадування про те, що справжнє диво не завжди відбувається рівно опівночі під бій курантів. Іноді воно приходить раніше, у вигляді випадково пролитого глінтвейну чи… календаря, який змушує відраховувати не дні до свята, а дні до змін.

​Сподіваюся, Катя та Андрій зігріють Ваші серця і подарують справжній святковий настрій.

​З любов'ю та найкращими побажаннями,

Ася Рей

******************************

​Я ненавиділа Різдво.

Це було несправедливо, враховуючи, що моя зарплата безпосередньо залежала від його успіху.

​На моніторі яскраво горіла цифра 99. Це був відлік. Не до довгоочікуваної відпустки, не до обіцяної премії, а до моменту, коли я зможу викреслити цей клятий святочний період зі свого життя.

​Мої колеги називали мене «Снігова Королева Маркетингу». Це був комплімент, чи принаймні я так вважала. Емоції? Ніколи. Лише чіткий план, холодний розрахунок і повна відсутність дурних святкових ілюзій.

​Сьогодні, в останній день осені, мені потрібно було створити «абсолютно чарівний і неперевершений» контент для мережі кав’ярень. Я стояла на переповненому різдвяному ярмарку, вдихала смердючий дим від мангалів, а не аромат кориці, і намагалася «спіймати дух свята».

​Марно.

​У цей момент хтось, вигукуючи «Обережно!», врізався мені в плече. Гаряча, липка, червона рідина хлюпнула прямо на мою нову білу блузку. Глінтвейн. Символ Різдва в його найгіршому, псуючому вигляді.

​Я підняла очі, готуючись висловити все, що думаю про «дух свята». Надто добрі, надто веселі карі очі втупилися у мене з-під кумедної в’язаної шапки.

​— О, чорт. Який же я ідіот.

​І я ще не знала, що цей «ідіот» щойно перекреслив мій ідеальний графік на найближчі 99 днів.