ГЛАВА 27

Ліліт.

Вранці ми і справді повернулися на Землю і відразу в його квартиру. Швидко її оглянувши я точно можу сказати, що вона була чимось схожа на мою, невелика затишна і холостяцька, так сказити влаштовувала одну особу. Але я розуміла, що всі мої речі знаходяться у мене вдома, і мені в будь-кому випадку потрібно до себе, і що якщо сьогодні туди потраплю, то  я залишуся там до ранку, хоча не думаю, що Едгар буде згідний з цим, але я так хочу, і я підійшла до нього, він якраз сів на диван, і сівши поруч, я  сказала:

- Едгар тут така справа…

- що сталось?

- Едгар мені потрібно до себе в квартиру ...

- навіщо?

- звичайно по речі  Едгар..

- вони тобі дійсно потрібні?

- ТАК мені вони потрібні..особливо деякі із них.. причому дуже потрібні…без них я не можу…

- ох, звичайно мила... я не проти, але….

- що, але?

-  розумієш, зараз вже дуже пізно ..

- знаю ... але ...мені потрібно…дуже…

 - послухай, давай зробимо так, ти підеш туди  завтра вранці,  гаразд?  Я навіть  тебе сам особисто відвезу,і прослідкую за всім і потім ми все разом зберемо, і я заберу тебе назад..

- але, чому?

- а все дуже просто мила, саме так я буду впевнений, що ти без проблем туди доберешся .. і будеш поруч зі мною…і в безпеці…весь час…

- Едгар я буду в порядку .. правда ...

- Ліліт мила, ти тепер моя, тому .. зрозумій мене, я за тебе і твою безпеку, дуже хвилююсь…особливо після останніх подій…і не можу дозволити тобі піти туди однією ще й о такій порі..

- я знаю..але ...

- Ліліт прошу ... я розумію тебе, але і зрозумій ти мене…

Господи, це просто нестерпно знати як він на мене впливає, як змушує погоджуватися з ним причому не силуючи до цього, це водночас дивно і лякає, тому що, що з цього вийде далі я просто не знала,  але цього разу я вирішила здатися, і погодитися на це:

- добре, Едгар твоя взяла, я піду вранці ...

 - Дякую, люба.. - І він просто обійняв мене.

- Але не забудь ти мені обіцяв!

- я знаю…і я дотримаю свого слова не хвилюйся…

- але, а як мені бути з моїми  речами?

- Ліліт мила, ти ж у мене дуже розумна і винахідлива відьмочка начаклуй собі щось, бажано спокусливе, або ..

- або, що ??

- можеш навіть спати без нічого, я буду не проти.. навіть дуже .. мене це навпаки задовольняє….в повному обсязі…

- Едгар !!

- що?

- і не мрій!

 - а я буду, і до того ж не тільки мріяти, а й отримаю це..причому навіть без магії мила…

- Едгар припини!

- Ти тепер моя дружина і я тебе вже бачив такою і не тільки ... і я буду радий відчувати твоє гаряче і голе тіло поруч, відчувати тебе всю поруч… обіймати тебе і щоб ти заснула в моїх обіймах..

- Едгар ....

- так моя люба?

- що ти робиш?

- нічного для тебе нового моя люба…все те що ти знаєш, і все що так обожнюєш, і бажаєш, як і я……і це дуже складно себе стримувати і я бачу тобі теж мила…і я не розумію навіть навіщо, якщо ми можемо не стримувати себе особливо зараз … -  І він підійшов до мене, притиснув до себе і став цілувати, щоки, губи, шию, потім цілуючи губи, він зупинився і, дивлячись на мене, сказав:

- знаєш, я тут дещо вирішив ...

- і що ж?

- тобі це сподобається мила…

- думаєш?

- упевнений!

- і що ж це?

- а ось що ... - І він стягнув з мене сукню, залишивши в білизні.

- Едгар!

- тихо мила…

- що ти робиш?

- а те, що ти сьогодні будеш спати голою моя дорога ... і це моє остаточне рішення!

- але ...

Далі він не дав мені говорити, закривши мені рота поцілунком, і таким що я просто здалась, я просто віддалась цьому пориву страсті, пристрасть просто опанувала нами, ми втратили лік часу і простору, просто насолоджувались один одним. Після цього пориву такої пристрасті ми обидва заснули. Спали міцно і в обіймах один одного.

Вранці я прокинулася й як не дивно, він був поруч, але не спав, а дивився на мене і я сказала:

• Едгар?