ГЛАВА 25

Ліліт.

Коли ми опинилися нарешті одні в його кімнаті, він підійшов, обійняв і, дивлячись мені в очі, він сказав:

- дівчинка моя, не треба, не бійся, я не буду тебе змушувати, робити те чого ти не хочеш, ти ж віриш мені?

- вірю ....

- от і добре, коли будеш готова, тоді все і станеться, а поки ...

- що?

- ось що…

І він просто став мене цілувати, а руками притискати мене міцніше до себе, поцілунки ставали все сильніше, все глибше, господи, я вже відчувала, як він мене хоче.  І він просто став мене цілувати, а руками притискати мене міцніше до себе, поцілунки ставали все сильніше, все глибше, господи я вже відчувала, як він мене хоче. Я сама вже себе ледве стримувала. І тут вирішила а хрін з цим всим, ми тепер одружені як ні як хоча поки тільки і на його планеті, значить маю право. І я відштовхнула його від себе на що він сказав:

- щось не так моя люба?

- нічого, все так, навіть дуже так Едгар ...

- Ліліт ???

І я силою його штовхнула і він пішов до ліжка там ще штовхнула і він виявився лежачи на ліжку.

- Ліліт .... ти що твориш ??

- ооо ... Ти знаєш що саме мій дорогий ..

- ох Ліліт ...

І я просто накинулася на нього, і стала цілувати, він же обняв мене міцніше і став відповідати на мої поцілунки.

- ох, ти моя маленька шалена дівчинка ..

- ой, замовкни Едгар !!! - Крізь зуби сказала я

- як бажаєш люба!

- краще цілуй мене!

- з превеликим задоволенням мила….

І він продовжував мене цілувати, одну мить і я вже під ним. Далі в хід пішли руки які вміло і швидко справлялися з моїм одягом, потім зі своєю. І ще трохи і він вже в мені, такий великий такий сильний, і такий приємний, боже як я давно не відчувала такого, хоча саме такого ніколи і ні з ким і сподіваюся більше ні з ким і не буде. Нас ця пристрасть просто затягла немов у вир з головою. Ми розчинялися однин в одному. Крім нас нічого не більше не існувало в цей момент, були лише я і він, в своєму світі, світі бажань і насолоди. Прийшли в себе ми коли намагалися віддихатися і він притиснув мене до себе в обійми, і промовив:

- Ліліт?

- що Едгар?

- ти ж розумієш що тепер ти тільки моя і це назавжди?

- так…

- І ти нікуди від мене не зможеш втекти…

- так, ми ж, як не як одружені ..

- це так, але справа не в цьому ..

- а у чому?

- в тому що ми тепер не тільки одружені, але ще і морально і духовно пов'язані ...

- а так хіба можливо?

- так моя люба...

- ох ...

- так що тепер ти від мене нікуди не втечеш і ніколи ... зрозуміла? Тепер я буду знати де ти, і як ти…

- гаразд ... я це врахую ...

- гаразд, а тепер поспи, ти,сьогодні дуже  втомилася моя дівчинка ... тобі потрібні сили, а вони приходять під час сну….

- а ти?

-  я буду поруч не хвилюйся ...я буду поруч і  зараз  і завжди… і буду тебе оберігати…

- обіцяєш?

- так Ліліт ....

- тоді добре..

І він почав мене гладити по волоссю і я через деякий час так і заснула в його обіймах і спала як немовля, що ж якщо я завжди так буду спати, то я на це згідна.

Вранці я прокинулася, коли відкрила очі, побачила що одна. Значить у нього справи. Було якось дивно прийняти, що тепер я його, і що він не такий як усі. І мені ще потрібно  було повідомити про це моїм рідним. Ну, мама і сестра зрозуміють  це, а ось вітчим, ну цей зробить з цього грандіозний скандал. Ну що ж думаю пора вставати, одягатися і йти шукати Едгара.  І я швидко піднялася, знайшла свій одяг, взявши, її я пішла до шафи знайшла нову, і пішла у ванну, там прийняла душ і одяглася: шкіряні сині штани, і таку ж блузку корсет, чорні чоботи, волосся зібрала в косу, і швидко пішла вниз. Там побачила, що на  дивані сидить Мія, одна і пішла до неї.  Тихо сіла поруч і сказала:

- привіт Мія….

- о, Ліліт ти нарешті прокинулася ...

- так як бачиш ...

- все добре?

- так .. скажи де він?

- Вже скучила за ним?

- на зразок того, і так?

- ВІН в саду, хотів прогулятися один, але, уже пройшло багато часу  думаю буде радий тебе побачити, так що біжи до нього Ліліт ...

- добре ..дякую!

- та не має за що….

І я встала и пішла до виходу, там попрямувала по доріжці,  відразу в бік саду. Пройшла трохи по стежці і на вході з далеку біля альтанки побачила його, і справді одного, и пішла до нього. Сіла поруч на лавці й сказала:

- привіт....

ВІН не повертаючи голову в мою сторону, тільки взявши за руку, сказав:

- привіт моя дорога Ліліт ..

- як ти Едгар?

- добре, а ти?

- я теж добре, скажи, я зараз не вчасно?

- ні що ти, все нормально ..

- все правда добре?

- так ..