ГЛАВА 24

Едгар.

Після того, що сталося я розумів, що потрібно, щось вирішувати, її я більше відпускати не хочу, і не зможу. Але і насильно її теж тримати зі мною я не зможу, це буде не правильно по відношенню до неї. Тоді залишається тільки один варіант, який влаштує нас обох, де і тут і на її планеті вона тільки буде моя і для всіх. Тому я повинен з нею поговорити чим скоріше, тим краще. І швидко проробив все що потрібно для мого плану і вирішив іти до не.  Коли я повернувся до її кімнати  вона ще спала, і я став, чекати поки вона прокинеться, спочатку сидів поряд, потім вирішив тихо стояти біля вікна і чекати. Чим більше спивало часу, тим більше я починав нервувати. Так я нервував, тому що, не знав я к вона відреагує на те що я планую, але сподівався, що все пройде добре, і вона мене вибачить за це..

Ліліт.

Коли я прокинулася, то побачила, що він і справді був поруч, але стояв біля вікна. І я вирішила його покликати.

- Едгар ..

- ох Ліліт ...Ти прокинулась…нарешті… я так довго  цього чекав..

- так Едгар, як бачиш……

- добре….

І він радісний підійшов і сів поруч, взяв мене за руку і сказав:

- як ти моя дівчинко?

- краще ...

- це добре ...

- скажи, у тебе, щось болить?

- ні..

- це дуже добре, значить, тебе можна забрати  на невеличку прогулянку, це буде тобі на користь…особливо подихати свіжим повітрям…

- а мені справді це можна?

- так…

- а Моррік, це  схвалить?

- так  мила ..

- ну, якщо ти так говориш, тоді, я згідна на цю твою невеличку прогулянку…  і тим паче мені уже набридло сидіти в  цих чотирьох стінах! Я скоро почту дуріти!

- вірю моя дівчинко, вірю..

- дякую, що запропонував..

- не має за що мила,  тоді піднімайся, йди прийти ванну і не забудь переодягнутися, там для тебе приготовані три сукні, на вибір, вони всі твої, але зараз вибирай одну яку захочеш ..

- добре, а ти?

- я почекаю тебе в залі внизу ...щоб не заважати….і не підганяти.. і взагалі дати тобі одягнутись….

- ох, Едгар…

-  і знай не поспішай, часу у тебе вдосталь, ми нікуди не спішимо Ліліт, готуйся стільки скільки тобі потрібно…

- добре.. дякую..

- тоді побачимось внизу Ліліт…

- так Едгар…

І він, мовчки, пішов.  Якийсь він дуже дивний. Може щось трапилось? Чи знов я кісь проблеми? Чи він від мене щось приховує? Ох, гаразд, потім все дізнаюсь. А зараз потрібно привести себе в порядок. Я не поспішаючи піднялася і пішла у ванну. Там роздяглася і подивилася на себе в дзеркало, так вигляд у мене звичайно не дуже, господи, я була така бліда як стінка, виснажена, під очима синці, боже я була схожа на страшну примару з фільмів жахів.

І я швидко прийняла душ надягла нову білизну, і вирішила глянути, що ж там мене за сукні, там чекали. Хм ... це дивно, всі вони були рожевого кольору. До чого б це? Невже Едгар щось задумав. Ох, Едгар!!! Дізнаюсь що і тобі мого гніву не минути. І з того вибору,  що у мене зараз був, я вибрала саму простеньку, і, на мій погляд, зручну сукню. Зробила легкий макіяж, що б, не бути такою страшною, і блідою як зомбі, волосся просто зібрала в тугий пучок, тому що на щось інше у мене не було настрою. Після всього, я спустилася вниз, і побачивши мені він мені посміхнувся, і ми, мовчки, пішли, на вулицю потім в сторону лісу, я навіть не питала куди, а він теж не сказав. Коли ми прийшли, на красиву галявину в лісі, це було те місце де я першого разу використала свою силу, и там я побачила велику, ошатну альтанку всю в кольорових квітах, і коли підходили ближче, я побачила, що там були, Мія і її чоловік, і ще й Моррік. Блін, якщо чесно це мені нагадувало дещо, і я дуже сподіваюся що це не те, що я зараз думаю, і що б переконатися, я вирішила запитати:

- Едгар?

- так моя люба?

- що це все означає ?? !!!!

- ти про що?

І я показала на альтанку.

- Про ЦЕ!!!

- не хвилюйся,  скоро дізнаєшся ..

- я хочу знати зараз  Едгар!!! Розумієш ЗАРАЗ!!! І чекати  я не збираюсь!

- Ліліт, це нічого страшного .. повір ..

Я зупинилася і відійшовши від нього, я крикнула:

- Едгар !! або ти говориш або я більше ні кроку не зроблю!

- добре, твоя взяла! Я скажу, тільки прошу  не злись… добре? тобі не можна, ще рано…ти ще не відновила сили..

- говори Едгар!!! Негайно!

- добре,  це наша  тиха весільна церемонія ..

- що ?????? !!!? що ти сказав????

- Ліліт….

І я від нього відійшла  як від вогню, який мене може обпекти, хоча він уже почав, ще на невелику відстань будучи в шоці, а він спокійним голосом відповів:

- люба, це був єдиний  мені логічний і правильний спосіб тебе захистити  від усього...повір…

- та, як, як ти міг ??? Навіть мене, не запитавши !! Як ?? !! ну от ЯК!!???

- Ліліт прошу, заспокойся .. дівчинко моя прошу ...прошу…послухай..

-  ні за що !!

- Ліліт ...

- я не хочу нічого чути!!!

- Ліліт, прошу….

- чому Едгар! Чому ?? Ще й так ?? !!! а?

- так буде правильно Ліліт ..повір….

- яке до біса правильно !! Цього ніхто не зрозуміє !?НІХТО! як ти цього не розумієш!!

- зрозуміють і будуть знати, що ти тепер моя !! причому навічно! І лише моя!!