ГЛАВА 13

Ліліт.

Скільки я проспала, не знаю. Але прокинулася я від того, що почула якийсь шум в кімнаті, спочатку думала, приснилося, але виявилося, ні. Піднявши голову, я побачила, біля вікна якусь темну постать, хто це був поки, що не розібрала, а біля дверей побачила ще двох. І тут я відразу відкрила очі від шоку, ширше, і відразу прокинулася, так як цей що біля вікна вийшов на світло, і я побачила, хто це був. А був це генерал Аркус, що б його чорти забрали прямо в пекло. І як він взагалі сюди пробрався то? Що так само як і Едгар до нього? Хоча мені цього не судилося знати. І тут він тихо, і мовчки, підійшов до мене, і сів на ліжку, а я ж швидко відсторонилася подалі, до узголів'я ліжка. Потім мабуть він зрозумів, що у мене є питання, і сказав першим:

- І ось ми знову зустрілися відьмочка, не очікувала? що здивована? Хочеш знати як? А я знав, що ми ще побачимося!

- якого біса Аркус!?

- та не кричи ти! Чи ти хочеш весь будинок розбудити, а? що б твій коханий принц прибіг тебе рятувати завчасно?

- не хочу….

- от і молодець!

- чого ти хочеш від мене Аркус !? Навіщо тобі я?? ти міг, кого завгодно схопити, але ні ж, ти вибрав мене! Навіщо?

- від тебе нічого, конкретного, ти в потрібному мені плані марна, а ось від Едгара дещо таки я хочу, і думаю, ти мені з цим ой як допоможеш, правда, же?

- нізащо! Іди під три чорти Аркус!

І тут він вже розлютився і кивнув своїм цим двом, і вони різко обидва підійшли до мене, один за руку схопив мене, я, звичайно, чинила опір, але це не допомогло, вони були сильнішими. І тоді цей стягнув мене з ліжка, потім підійшов другий, і вони схопили мене за руки і стали міцно тримати. І Аркус продовжив:

- для тебе ж буде краще дівонька, якщо ти добровільно допоможеш мені! Інакше тобі буде дуже боляче! І повір, я не брешу!

- я ж сказала що ні! хочеш, убий одразу!

 І тоді він махнув рукою і один з цих його виродків, чимось тицьнув мені в ребро і мене пронизало таким болем, блінннн ... це було так боляче, що я думала, що здохну на місці. Це було щось схоже на шокер. Але ні, це було не в їх планах, я їм живий потрібна була. Вони хотіли, мені, побільше, болі заподіяти, що б я помучитися, і здалася. Цікаво Едгар це відчував? Мій біль. Хоча як він міг. У нас немає ніякого зв'язку. А почуття ... ну почуття, хоч і взаємні, але це не береться до уваги. Що ж мені було дуже боляче, рот мені закрили, що б, не кричала, але сліз ніхто не відміняв, ось вони і котилися по моїх щоках, струмком. Потім він дав їм сигнал припинити. Мабуть вирішив, що з мене вистачить. Вони припинили, і він знову сказав:

- Ну що? зробиш, що скажу? Чи ще додати? Чи ти у нас будеш грати в безстрашну, а? Тільки добре подумай дівчинка!

Ніби у мене був вибір. Я не хотіла зраджувати Едгара. Не хотіла його в пастку кликати. Але що я могла? Ось що? Я всього лише дівчина з Землі, і даремна не вміючи нічого відьма! Я просто ніхто! Я просто тут як комаха, яку раз і прихлопнуть. І я відповіла:

- Будь ти проклятий Аркус, і що б ти в пекло потрапив!

- ох, бачу тобі мало? Додати?

- НІ! Гаразд! Будь ти проклятий! Я зроблю це! Чого ти від мене хочеш сволота! Чого ?! - кричала крізь сльози я

- все чого мені потрібно, це, що б ти просто привела, Едгара туди, куди я скажу, зрозуміла? І без жартів! Без натяків, і попереджень! Я ясно висловлююсь? Ти все зрозуміла ?!

- так я зрозуміла…

- ось і молодець ... хороша дівчинка ... - сміючись сказав Аркус

Едгар.

Так я поспав, але не багато. Прокинувся від того, що мене щось дуже турбувало. Було погане передчуття, щодо Ліліт. І те, що Аркус досі не з'явився, сюди теж було підозріло. Знаючи його він вже повинен був бути тут, що б напасти на мене, і почати з того що б взяти в полон дорогу мені людину, раніше це була тільки Мія, а тепер ще й Ліліт, і цей паскудник це знав, і у нього тепер був вибір. І якщо вже я прокинувся, то тепер що б бути спокійним, за них обох, я повинен був переконатися, що вони обидві в безпеці. Через браслет викликав до себе Орка. І ми пішли. Першою була Мія, і вона була в порядку, спала. Орк поставив біля неї кількох людей. І ми пішли в кімнату Ліліт. І тут біля її дверей у мене було дивне відчуття тривоги, і коли я відкрив двері, я був в шоці, від побаченого, і просто зайшов туди.

Ліліт.

І тут відкрилися двері, і ми побачили Едгара. Ці виродки, стиснули мене міцніше, ще й рот закрив один з них, що б, я не кричала. На що Аркус з посмішкою сказав:

- о, Едгар ти якраз вчасно друже мій! Заходь! Поговоримо як в старі часи

- ах, ти ж виродок, Аркус! Я знав, що ти не пропустиш можливість прийти сюди! Але що б так! Це вже перебір!

- звичайно! Якщо ти про це знав, чому тоді не забезпечив їй охорону хоча б? А? ти ж знав, що  цього разу жертвою буде вона! А не твоя дорога сестричка! Яка, сподіваюся, спить зараз як дитя ...