ГЛАВА 4

Ліліт

Коли я прокинулася, і відкрила очі,  спочатку не зрозуміла, де я і що сталося. Але потім я ніби все згадала. Я озирнулася, і побачила, що ця кімната була простою, світлою, нічого зайвого, 2 ліжка, стіл, стільці, словом, немов звичайна лікарняна палата, якби не врахувати дивних моніторів які були біля мене. У нас в лікарнях таких не було. Це мені, напевно, сниться, і до того ж ще і в кошмарі. Хоча, на рахунок кошмару я переборщила, згодна, мене начебто не викрали, і досліди на мені не ставили, ну я так думаю. Ну по крайній мірі, слідів не бачу, тільки якісь  проводки були на мені і вони передавали сигнали на, ті монітори. Мабуть про мій стан. Одяг на мені, був, і це радувало, особливо те, що він був мій. І так в цій кімнаті я була одна, думаю поки що, і що скоро до мене хтось прийде. Відчувала я себе так собі, тіло боліло і нило, ніби мене гарненько вдарили струмом чи збили, і голова страшенно боліла, так, ніби мені чимось важким дали по ній. Хоча з огляду на, те що я ночами погано сплю із - за постійних кошмарів, і по сто разів прокидаюся, то сьогодні я  спала як убита, і скажу, так що тут чомусь  я відчуваю себе в безпеці, і це реально дивно.

І ось тепер, коли я повністю прокинулася, я вирішила що пора позбутися цих проводів і собі сказала: Так Лілька, досить прохолоджуватися, пора вставати і все тут обстежити, і шукати спосіб злиняти звідси і повернутися додому, поки на мені не стали досліди ставити, як на піддослідному кролику. Так мене мама назвала красиво Ліліт, але для всіх рідних я була не тільки Ліліт, а й просто Лілька, або Ліля.  Хоча я не думаю, що вдома зараз навіть помітили про мою відсутність, хіба тільки мама, і то Васька скаже, що я просто загуляла, і зараз сплю у якогось хлопця, він завжди так говорив. Хоча насправді, це було не так, мені було зараз зовсім не до хлопців. І сказати по правді після моєї першої любові ще в школі - Діми, коли він, випадково дізнавшись про мою силу, або може це була доля. Він кинув і зрадив мене, говорив, що я монстр і така як я йому не потрібна, він просто боявся мене, і я це розуміла, і тоді я більше не любила і не хотіла, і вирішила, що не буду. І я вже давно вирішила не сперечатися з маренням Васьки і не звертати на це все увагу,  я ж знала, що те, що говорить Васька, він говорить в стані страху переді мною. Хоча, мама знала всю правду, і це було головним.  Ну, все тепер я точно більше не можу лежати, тут, потрібно вставати і позбутися від цих всіх дротів, які мене починають нервувати. Злитися мені не потрібно, не хочу зіпсувати цю апаратуру, а після вчора я не знаю чи зможу контролювати свою силу, взагалі.

І ось я встала і сидячи вже хотіла їх знімати, але тут зайшов сивий чоловік десь під 60 -70 років у білому халаті я думаю, він був тут лікарем, який побачивши мене за таким процесом, і сказав:

- гей, легше, юна відьмочка, ти так собі тільки гірше зробиш!

Значить юна відьмочка? Хах, походу мене розкусили. От лайно. І що тепер зі мною буде? Мене уб'ють? Позбавлять сили? Чи, будуть катувати? Жоден з варіантів мене не радував. Гаразд, зараз перевіримо:

- а то що?

- А те, що, ще не дай бог поранишся, і мене тоді леді Мія покарає, що її гостя поранилася!

- це не мої проблеми лікарю…

- твої дівчинко, твої, так що веди себе спокійно, і  словом сиди тихо я зараз все сам зніму, тобі ясно?

- Гаразд!

І він підійшов і зняв з мене це все дуже швидко.

- як ти себе почуваєш?

- дивно, але начебто нормально, як для мене, а що? Зі мною щось не так?

- ні, все нормально, по крайній мірі, фізично і тому що показали монітори. Мене МЕДДОК звуть, до речі

- А я, Ліліт ....

- хмм .. можу сказати підходяще ім'я для такої яскравої відьми

- ну не знаю можливо, я про це не думала... І, як ви дізналися .... Що я ... ну ....

- відьма? Це було не складно, сканування твого стану здоров'я показало, наявність у тебе здібностей, і те звідки ти, а там показало й те, що ти в реєстрі через  наявність магічного дару

- ох, ясно, і як давно я тут?

- 10 годин, Ліліт, з яких 8 ти спала

- от лайно! Це ж, скільки мене вдома то не було? Мене, напевно, в розшук подали! Хоча кому я брешу, мабуть, навіть не помітили ....

- з цього приводу Ліліт, я не можу нічого сказати, вибач ...

- та нічого, а як, я .... я так розумію на іншій планеті. Але як я вас розумію? Мені що, щось ввели? чи вживили?  с жахом запитала я

Він засміявся, але відповів спокійно:

- ні, в цьому немає необхідності, у нас є здібності до адаптації до всіх мов у всесвіті, ми швидко дізнаємось мову і можемо на ній відразу спілкуватися

- мммм ... .. Прикольно напевно, я думаю ...

Так досить, вистачить розпускати нюні. Мені треба додому. Якщо треба буде, рознесу планету, якщо зможу, звичайно, але я хочу додому! На свою планету!

- мені потрібно повернутися додому Меддок

- що ж це не проблема, скоро прийде принцеса Мія і її брат принц Едгар, і він тебе поверне додому, особисто, ось тільки врахуй, вони тут головні, прояви повагу, і постарайся не злити Едгара, у нього своєрідний характер

- своєрідний? Хм ... ну я теж не подарунок і не ангел Меддок, і я думаю, впораюся якось із вашим Едгаром

- можливо Ліліт, але просто прислухайся до моєї поради, добре?