ГЛАВА 2

Едгар

Сьогодні було знову моє нічне чергування, знову всю ніч ходити по місту і дивитися, що б чужі НЕ буянили, і не шкодили землянам. Так це була моя робота, я добровільно на це погодився. Тому що, якби не та комета 5 років тому, то ми б тут не були, і все було б по-іншому. Всі ці чужі раси інопланетян теж. Вона відкрила хід всім цивілізаціям через простір. І ще її випромінювання зробило  багатьох людей магами. Для них це було в новизну, для нас ні. Тому ми вирішили, що буде краще знати, хто з них хто, знати їх можливості контролювати їх, а після, зробити прилад для приспання їх сили. Над ним якраз і працювали наші, кращі вчені вже 5 рік, але поки безрезультатно. Спочатку це було цікаво вивчати їх. Потім приїлося і стало нудно, буденно. Мені чогось не вистачало. Не було тут такої, яка, б змусила моє серце битися прискорено. Хоча на рідній планеті було теж, саме. Я так скучив за домом, за сестрою, просто жах. Я на своїй планеті, був правлячою ланкою, разом з сестрою. Але коли мені заради безпеки моєї планети і землі, довелося, кинути все і залишитися, тут, створити загін патрульних, що б стежити за безпекою людей, я це зробив, не роздумуючи, хоч це і було божевіллям. І так я додому потрапляв раз в наш один цикл і по їхньому раз на місяць. Моїй сестрі без мене було там дуже складно, і я це знав, ми з нею кожен день зв'язувалися по комунікатору, але вибору в мене не було, ну, принаймні, зараз. Але найближчим часом я планував відвідати сестру.

І ось в цей вечір, я думав, все буде тихо, але, на жаль, ні. На одній з вулиць я почув, що, щось відбувається. Пішовши туди, з двома моїми хлопцями я побачив, що на одну дівчину напали двоє хлопців. Спочатку я не втручався, так, як бачив, що вона сама справляється, хоч і була вже на колінах, я поки намагався  роздивитись хто вони. Але коли побачив Рогана, одного з моїх найлютіших ворогів на моїй планеті, мене просто розпирало від злості. Особливо коли він використовував на ній нашу зброю, яка була болючою для чоловіків, а це була тендітна  дівчина, і вона страждала. Тоді я і вирішив, що пора йому дати урок. Коли після останнього його пострілу дівчина впала, і я зрозумів, що вона втратила свідомість, тоді у мене був тільки один вибір, що б врятувати її, відправити її на мою планету, а потім після розправи з Роганом знайти її і повернути додому. І я так і зробив. За допомогою свого телепорту переніс її на мою планету. Саму ж дівчину я не встиг роздивитись, не було  на це часу, встиг побачити тільки її яскраве руде волосся. У нас на планеті таких немає, тому її шукати буде не складно. Потім я зайнявся бісовим Роганом. Коли він був уже в відключці після нашої сутички, я, надягнувши на нього міцні наручники, перемістився з ним через свій телепорт на мою планету, щоб посадити його в нашу в'язницю, з якої він хрін втече. А своїм підопічним сказав, продовжувати огляд і вранці підготувати мені рапорт.

Коли позбувся Рогана, вирішив що піду шукати цю дівчину. Я припускав, що телепорт її перенесе в ліс біля нашого з сестрою особняка. Тільки ось в тому місці я її не знайшов, і був шокований. Хоча я міг помилитися, і вона виявиться в глибині лісу. Але зараз Роган, потім вона. І дуже сподіваюся, вона буде ще живою. Я дуже переживав, раптом, з нею що щось станеться, і це буде моя вина. І тоді я не зможу цього собі пробачити. Мені терміново було потрібно її знайти ....

Ліліт

Я прокинулася в незнайомому мені місці. Моє тіло все боліло і нило. Я не розуміла де я взагалі знаходжусь, і що сталося. Потихеньку я піднялася на ноги, хоча вони були ще ватяними, озирнулася, і зрозуміла, що це місце мені незнайоме, ЗОВСІМ. І повітря тут було іншим. Може я, просто сходжу з розуму? Або мене сильно по голові вдарили? Або мене викрали? Хоча ні, в такому б випадку я була б зв’язаною, тай кому потрібна така нікчемність як я. І не думаю, що Василь би так ризикував, так, він мене боявся, але вбивати, на це навіть він не здатний. Він за ці 15 років, що з нами жив ні разу мене не вдарив, так кричав, скаженів, міг погрожувати, але не бив. Значить тут щось інше. Значить, так Ліліт, треба напружити свої мізки, і згадувати останні події, і там думати, як звідси вибиратися.

І тут я почула, десь в глибині цього лісу жіночий крик. Так знаю, це було, нерозумно, але я туди пішла. Так розуміла, що небезпечно, але мені було в цей момент абсолютно пофіг, це, напевно, виною всьому шок, який ще не відпустив мене.

Дійшовши туди, я побачила, як двоє хлопців дивно одягнених, як для землян, тримали дівчину з золотистим кольором волосся, в червоному комбінезоні, а третій, їй щось говорив, але що, я не розуміла, і не чула, і я думаю, вони навіть сперечалися про щось. Можливо від того що я далеко була, і тут мене осяйнуло. Твою ж мати! Я на інший, і чужій планеті! Закричала дуже сильно, і як для мене думала що не голосно.. Хоча виявилося голосно, тому, що вони всі обернулися в мою сторону. Упс, здається, мене спалили. Ой, даремно я кричала так! От дурочка. І що мені тепер робити? Ой-ой-ой ... Бігти? Битися? Але чи зможу?Так походу мені зараз потрібно терміново бігти і не озиратися, поки не пізно! Але хрін це вийшло, залишилася стояти як статуя, немов мене приклеїли, це, напевно, від страху.

І той третій сказав одному, зі своїх двох, мабуть взяти мене, тому, що той пішов прямо в мою сторону. Ну, я, звичайно ж, не розгубилася. Що мені тепер втрачати, тут - то, точно можна силу свою використовувати, за це точно покарання не буде, тим більше я навіть не знаю де саме, я перебуваю, хоча ось вистачить, чи сил на це все поки, не знаю. Ой, відчуваю кінець мені тут, ну й добре, хоч дівчину врятую, вона мабуть важлива персона тут.