ГЛАВА 1

Ліліт.

Сьогодні я прокинулася пізніше, о 7:10, ніж зазвичай о 6:30. Чому, не знаю, хоча вчора лягла спати  як зазвичай, близько 23.00 години. І що, ще було дивно, так це те, що, у мене було відчуття втоми, ніби зовсім не відпочила, ну от відчуваю, що не спроста все це. Або я дуже втомилася, або сьогодні щось трапиться, і можливо навіть дуже погане. А моя інтуїція мене рідко підводила.

Будинок наш був невеликим, цегляним, одноповерховим, сірого кольору, вікна були коричневими з дерев'яними рамами. У будинку було п'ять кімнат, і тому, у всіх була своя окрема кімната. Ще в будинку була велика кухня, ванна, і невелика вітальня, де всі могли посидіти разом і подивитися телевізор всією сім'єю, але це було не про нас. Також у нас був невеликий сад, ззаду будинку, де було посаджено багато квітів: троянд, лілій, гвоздик, тюльпанів, півоній, і всі різного кольору. І якраз біля саду була невелика гойдалка, зроблена ще моїм рідним батьком. Де я любила в дитинстві проводити вечори, наодинці при світлі місяця. Моя ж кімната була не великою, але затишною, в рожево-чорних тонах, хоча рожевий був не мій улюблений колір, мені поставили вибір або так, або ніякого чорного. Ліжко у мене було велике, двоє людей, там би спокійно помістилися, але мені це було не так важливо, я, ж хлопців до себе не водила. Не те що б у мене їх взагалі не було, були, просто додому я їх не приводила, коли там був Василь. У кутку кімнати у мене була величезна чорна шафа для речей з візерунком білої павутини на обидві дверці шафи, окремо стояло, велике красиве дзеркало з красивим сріблястим обрамленням, на повний мій зріст. Звичайно, ще був стіл з ноутбуком, стільці, тумбочка з усією моєю косметикою, прикрасами, які я не носила, над столом висіла велика поличка з моїми книгами. А ось головним і улюбленим моїм місцем в кімнаті було велике вікно, з широким підвіконням, на якому я часто сиділа і дивилася на зірки, місяць, або просто в темряву, іноді я навіть засинала там.

Про себе можу сказати, що, мені було 26 років. Я була яскраво рудою, з волоссям довжиною по пояс, зеленоокою, невисокого зросту, середньої статури. Дуже любила я чорний і червоний колір. Тому нігті у мене були довгими, гострими і чорного кольору, а помада завжди у мене була яскраво червоною. В одязі у мене була різноманітність. Могла носити все що завгодно, навіть  сукні та спідниці, але найчастіше це були джинси або інші штани схожі на них. Ну і різні кофтинки. Зараз я працювала в нашому сімейному кафе, так би мовити допомагала мамі, але паралельно шукала собі іншу роботу, що б бути незалежною від усіх.

І ось нарешті я встала зі свого теплого ліжка, з шовковими сірими простирадлами, швидко її заправила, і повільно ледве перебираючи ногами, пішла у ванну. Там подивилася на себе в дзеркало, і злякалася, тому що, побачила: дуже втомлену, бліду як поганка, сумну до болю, з розпатланим волоссям, ніби після зустрічі з розеткою, дівчину. А під очима були легкі синці, від постійного недосипання, і кошмарів, а моя шикарна синя піжама з майки з мереживом і коротких шортиків, були на мені як на вішалці, тому що я виглядала дуже змарніло, хоча вага була на місці.

Швидко вмилася, почистила зуби, привела себе до ладу, наклавши трохи косметики, волосся, зібравши в хвіст, надівши наверх просто улюблений махровий синій халат, і теплі тапочки і пішла на кухню. З огляду на, те що я прокинулася пізніше за всіх то і сніданок приготувала сьогодні мама.

І ось коли я зайшла на кухню, там побачила всіх. Маму, сестру Розу, і того кого не могла терпіти, вітчима Василя, чорт би його побрав. Всі сиділи за столом, мовчки на своїх місцях.

- доброго ранку всім - сказала я, видавлюючи з себе посмішку

- доброго ранку донечка, як тобі спалося? - сказала мама

- добре мама спасибі - відповіла я

- привіт Ліль - відповіла Роза

- ну, нарешті, з'явилася! Скільки тебе можна чекати? А? До чого ж ти недолуга дівка! - крізь зуби відповів Василь.

 Що можу сказати про цю особу, так це що звали його Василь Горьков, йому було 45 років. До мами був неодноразово одружений, але без дітей. З дітей у нього була тільки моя сестра Роза. Він був високим, сильним, я б його порівняла з Халком, такий величезний і такий страшний як монстр. Працював він на двох роботах. Яких не знаю, мене це не цікавило, гроші мамі давав і добре. І знаючи, що буде далі, а точніше те, що зараз я почну розбірки з Ваською, мама вирішила, що Розі краще піти:

- Розочка якщо ти вже поїла, то йди, до себе, збирайся до школи, я тебе відвезу, як тільки тут закінчу, і ти будеш готова…. - сказала мама

- добре мам ... - сказавши це, Роза встала і мовчки, пішла, до себе в кімнату збиратися, залишивши нас.

Роза моя молодша сестра їй було всього 15. Але вона зовсім не виглядала на свій вік. Вона була така тендітна, і мила, немов маленький ангел, і вона ходила ще до школи, але вже була такою розумною. Вона була струнка, висока, шатенка з довгим волоссям, до талії, з шикарними кучерями. Я була рада, що вона нічого спільного від характеру Василя не успадкувала, хоча він був, її рідним батьком. Я її дуже любила. Але на відміну від мене вона була без всіляких магічних дарів. І думаю це на краще. Так, якщо Ви помітили, то у нас з сестрою були дуже цікаві імена, і що можу сказати про них, так це те, що наша мама дуже любить квіти ось і вирішила назвати нас в їх честь. І тут коли ми вже були без Рози, і Василь відійшов відповісти на терміновий і важливий дзвінок телефону, мама мене повернула з моїх думок, і знову запитала: