Підрозділ 4: Інспекція щирості та дивний детектор

Марта, Механікуля та Пан Вентилятор, пробравшись через службовий вхід потрапили до зали Інспекції Щирості. Там усе виглядало, як вивернутий назовні аеропорт: замість металошукачів стояли широметри, замість рамок - емопатрони, а замість охорони - голографічні бабусі, які кричали "Я все бачу!" незалежно від контексту. 

- Перш ніж нам дозволять бути собою, ми маємо впевнитися, що ви ... є собою, - сказала головна інспекторка, висока дама з обличчям складеним із годинників і шахових фігур.

Кожен мав пройти через Детектор Абсолютної Відвертості, який виглядав як чайник з двома антенами і величезним оком посеред кришки. Поряд лежала табличка:

" Якщо ви збрехали - закипите." 

Механікуля увійшла перша.

-  Ім'я?

- Механікуля. 

- Справжнє?

-  Звісно. Колись я була Маргаритою, але після інциденту з електропраскою - ні.

Детектор пискнув, і видихнув пару у формі сердечка. Успішно.

Пан Вентилятор крутився так сильно, що сплутав свідчення, але машина відреагувала на нього спокійно, визначивши: 

- " Маячня - це форма щирості".

Марта підійшла нервово.

-  Ім'я?

- Марта.

- Причина візиту?

-  Я хочу дозволити собі бути собою.

- Остання щира дія?

- Я ... заплакала, коли сміялась. І нікому не зізналась.

Чайник-детектор мовчав... Потім вибухнув радісним свистом і заварив чай.

- Ви прийшли. Ваша щирість... чайного рівня.

Їм видали тимчасові сертифікати на емоційність, дійсні до опівночі, і направили до Ліфтової Адміністрації. 

Марта вже відчувала, як щось змінюється в ній. Цей світ хоч і божевільний, але він став дзеркалом-  спотвореним, однак чесним.