Сон 4: Мідне місто Тискор. Підрозділ 1: Годинникова гримаса реальності

Тискор - це стемпанковий світ з хмарами диму, гігантськими шестернями, цвірінькаючими роботами та  іронічною соціальною структурою.

Марта прокинулась не в ліжку, а ... всередині годинника. Величезного, скрипучого, вологого від пари. Над ії головою повільно оберталося стрілки з латуні, кожна з яких важила більше, ніж холодильник вдома. Поруч лежав чоловік в капелюсі з живою совою замість стрілки в циферблаті.

- Що?! - вирвалося Марти.

- Ш-ш-ш,   не кричи. Ми з тобою - точний час, - відповів той з повною серйозністю. 

Через мить годинниковий механізм запілікав і ... вивергнув її вниз через трубу з парою.

Марта випала просто на площу - в саме серце міста Тискор,  де все працювало за розкладом, всі дихали через мідні фільтри, а емоції - обкладалися податком.

До неї одразу підбіг чиновник у строгому костюмі із шестерень.

- Пані, ви зареєстровані як "безгвинтикова особа". Чи маєте дозвіл на хаос?

- Ем... ні?

- Штраф. І вітайте у Тискорі. Не посміхайтесь більше трьох секунд -  це непристойно.

Іронія світу накривали з головою. Під мостами жили філософи, що спілкувались виключно через пневматичну пошту. Бідняки крутили педалі, щоб багатії отримували свіжу каву в повітряних ліфтах. 

Марта, втомлена до безглуздості, зустріла двоїсту пару: 

Механікулю - веселу дівчину, яка ремонтувала роботів-нудистів, бо ті постійно втрачали гвинтики.

Пана Вентилятора, що вважав себе провокатором і крутив головою на 360°, щоб "побачити всі точки зору одночасно".

Разом вони вирішили - це не просто день у Тискорі. Це день змін. І перше  - дістати Марті перепустку на емоції.