Підрозділ 10: Вогняне коло прощення

Пройшовши лабіринт Марта з Елем опинилися перед величезним колом із палаючого вогню, що мерехтів відтінками червоного, оранжевого і золотистого. Це вогняне коло було символом прощення - як до себе, так і до інших.

- Щоб звільнитись, - сказав Ель, -  треба відпустити образи і прийняти власну людськість.

Марта зібрала всю силу волі й ступила в центр кола. Вогонь не опалював, а навпаки - зігрівав і лікував.

У серці вона промовила:

- Я прощаю всіх, хто колись з будь-яких причин завдав мені болю чи образив. Просто так трапилося і я не буду більше нести цей негатив в собі. Сподіваюсь, ті кого я якось образила також мене пробачать. А я прощаю себе за помилки, за страхи, за все що тягне мене назад.

Поступово коло запалало яскравіше, вогонь ставав світлішим, більше наближеним до білого світла, яке дарує тепло і спокій. І Марта відчула, як і в грудях розквітає легкість і свобода.

 Ель підійшов і взяв її за руку.

- Тепер ти справді вільно рухатись далі.

Марта всередині наповнилася вдячності всім і всьому, що її оточувало, а особливо Елю, що не полишав її. Навіть в тяжкі моменти він був поруч, допомагаючи проживати весь біль і рухатися далі, він був її опорою, що породжувала бажання рухатись вперед до незвіданого. А в голові все частіше прокручувалося питання, що вона так і не могла досі сказати в голос "Чому ти мені допомагаєш?"

Марта подивилась в очі Елю з такою вдячністю, на яку була здатна, і зрозуміла попереду, що багато викликів , але з такою підтримкою вона пройде їх всі.