Сон 3: Дзеркала Марти. Підрозділ 1:Тіні минулого і перше пробудження

Марта прокинулася в темній кімнаті, але ця темрява була не просто відсутністю світла  - це була густина тіней, що ніби обіймали її з усіх боків. Вона відчула, як її серце б'ється швидше, і кожен подих ставав важким.

В кімнаті не було вікон,  лише старі шпалери з вигоранцями і потрісканою фарбою. На підлозі лежали розсипані старі листи, наче спогади, що висипалися назовні. Марта піднялася і підійшла до них - листи були написані її власним почерком, але слова звучали ніби чужою мовою. 

Раптом у кутку з'явився Ель - той самий, кого вона зустріла у першому сні. Його очі світились теплим світлом, але на обличчі була тінь суму.

- Ти прокинулась у часі, який немає імені, -шепотів він. -  Тут минуле, сьогодення і майбутнє сплітаються у вузол, який нам треба розплутати.

Марта відчула, як її руки тремтять. Вона хотіла щось сказати, але слова застрягли в горлі.

- Ми тут, щоб виправити те, що залишилось невирішеним, - продовжив Ель. - Інакше ти не зможеш повернутися.

У цю мить кімната почала змінюватись -  шпалери тріщали, листи піднімались у повітрі і перетворювалось на картини, що оживали.

 Марта побачила себе маленькою дівчинкою, яка стоїть на порозі школи, дивлячись на перший дзвінок. Потім юнака, який посміхається, тримаючи за руку іншу дівчину.

А потім - темні силуети, які немов розривали ту нитку між минулим і майбутнім.

- Це твої страхи і втрати, - пояснив Ель, - але ми разом зможемо змінити історію.

Марта закрила очі і глибоко вдихнула. Вона знала - це лише початок її шляху.