Після веселої хаотичної битви команда зібралася біля коралового каміна, де світло від блискучих водоростей лагідно танцювала на їхніх панциряах. Всі, здавалося, були втомлені, але щасливі.
- Хто б мог подумати, що підводна кар'єра - це не лише про роботу, а й про такі пригоди, - міркувала Марта, попиваючи чай із морської трави.
Стів, як справжній лідер, підняв келих із морською водою, що світилася ледь не в темряві.
- Знаєте, головне - це не панцир, а те що всередині. Саме це тримає нас разом і дає сили.
Барні додав:
- А ще - почуття гумору. Без нього ні один підводний стартап не виживе.
Ель, який стояв поруч і тихо усміхався, додав:
- Час - це панцир, що ми носимо. Він гнучкий, і навіть якщо він трісне - ми завжди можемо його полагодити, або зробити новий.
Марта подивилась на них і зрозуміла: навіть у найабсурднішому світі можна знайти друзів і відповіді.
- Отже, куди далі? - спитала вона.
- Наступний портал чекає, - відповів Ель. - І він обіцяє бути ще цікавішим.