Команда сміливо кинулась у сутичку з піратами-крабами, які, на диво, воювали не клешнями в ... гігантськими коктейльними парасолями.
- Хто ж так бореться? - пожартувала Марта, ухиляючись від вражаючої хвилі коктейльної рідини.
- Підводні вечірки вміють бути неочікуваними! - відповів Стів, відбиваючи напад величезним пляжним м'ячем, який несподівано став зброєю.
Бій тривав, наче веселий і хаотичне шоу, де кожен рух супроводжувався нестримним реготом. Риба-аналітик намагалася знайти слабке місце у тактиці ворогів, а Кальмар-креатор малював на стінах корабля смішні графіті, які деморалізували піратів.
- Ой, дивись, - сказала Марта, - їхній капітан тримає корону, але виглядає, ніби забув, що вона на голові.
Раптом корона злетіла в повітря і зависла між двома ворожими сторонами, немов магніт для хаосу.
- Це наш шанс! - крикнув Барні і кинувся вперед.
В останній момент Ель, який з'явився з нізвідки (бо як же ж без нього?), підхопив корону та підморгнув Марті.
- Ніколи не недооцінюй механічне серце, - сказав він із посмішкою.
Корона засяяла, і пірати миттєво втратили інтерес до бою - вони почали танцювати під музикою, яку грали давно забуті морські сирени.
- Ну ось, - усміхнувся Ель, - тепер підводний світ врятовано ... до наступної вечірки.