Після того, як Марта ледве втекла з підводного пінг-понгу (кілька гострих голок морського їжа на панцирі краба Барні нагадували про те, що ця гра не для слабаків), її запросили до підводного стартап-акселератора - місця, де ідеї плавали швидше за риб.
Тут панувала атмосфера ділового хаосу: кальмари постійно міняли формати презентації, морські зірки намагалися "підчити" проекти з вирощування світлових водорослей, а медузи беззупинно світились і слугували живими лампочками.
Раптом до Марти підплив чоловік-краб у надто яскравому костюмі, який виглядав як морський Versace.
- Я - Стів, засновник стартапу "Краб-бот", - горда заявив він, виставляючи клешню для рукостискання. - Ми розробляємо крабів роботів, щоб автоматизувати збір планктону і знизити стрес для наших працівників.
- Ідея класна, - відповіла Марта, дивлячись на блискучі очі Стівена. - Але тут завжди є одна проблема: що робити, якщо робот починає працювати краще за краба?
- О, це наш головний виклик! - посміхнувся Стів. - Вчора в нас стався крабовий бунт. Роботи з'їли усі робочі скарги, але краби почали ображатися, що вони більше не потрібні.
Марта помітила, що панель на стіні раптово заблищала червоним: "Крабова криза - рівень тривоги: Високий".
- І що ви збираєтесь робити? - спитала вона.
- Організовувати підводний квест із пошуку втраченої панцирної корони, - відповів Стів із драматичним вигином клешні. - Без неї ми не можемо контролювати ринок водоростей.
Марта зрозуміла, що їй пригода стає все цікавішою. А підводний світ - зовсім не таким, як вона очікувала.