Підрозділ 8: Машина, що працює на абсурді

Коли вони з'явились по інший бік фольгового порталу, навколо була пустеля всипана сміхом. Ні, буквально: кристали у піску звучали як уривки сміху - то хихіт , то регіт, то нервове прохання.

Перед ними височіла гігантська машина. Вона нагадувала чайник на колесах, прикрашений антенами у формі гумових качок. На її корпусі миготіла вивіска: "СМІХО-ДРАЙВ 3000".

- Це і є вона, - пояснив Ель. - Машина, що живиться сміхом. Щоб запустити її - треба зарядити її абсурдом.

На пульті керування був надпис: "Подача жартів - через трубу номер один".

Марта глибоко вдихнула. І почала розповідати:

- Колись я вирішила прибрати під шафою і знайшла там... гаманець сусідки. Я живу на третьому поверсі, а вона - на  восьмому. Висновки робіть самі. 

- Я була на співбесіді, де мене спитали: "Яка ваша головна слабкість?" Я відповіла: "Шоколад і драматичні монологи у ванній". 

Машина засичала, закрутилась, заграла щось схоже на кавер "We will rock you" на акордеоні і ... увімкнулась. Кришка відскочила - і звідти з'явився купол часу.

- Наступна зупинка - серце вирішень, - сказав Ель.

- Але давай візьмемо із собою ще один жарт, - усміхнулась Марта. - Про всяк випадок.

- Ага. Може, наступний портал - у світ, де всі розмовляють піснями.

І з цим вони увійшли в сяюче абсурдом світло. Вони знаходять машину часу, яка живиться смішними речами. Чим більше вони сміються - тим далі летять. Ель цитує абсурдні афоризми, а Марта згадує тітку