Підрозділ 7:Портал у день народження бабусі

Вони опинилися у маленькому дворі біля старенького будинку з облізлою черешнею. У повітрі вітала мозаїка запахів: м'ята, ваніль і свіжоспечений пиріг. Над будинком майоріла табличка "18 серпня 2009 року".

-Це... мій шостий день народження, - прошепотіла Марта. - І бабуся ще жива...

На ганку стояла маленька Марта в костюмі феї з обідком, який спадав їй на очі, і бабуся в своєму вічному халаті в горошок, тримаючи тарілку з цукерками.

- Знаєш,  життя - воно солодке і липке одночасно, - мовила бабуся і вручила їй карамельку, загорнуту у блискучу фіолетову фольгу. - Але якщо дуже хочеш - можна з'їсти і не вдавитися.

Доросла Марта стояла поруч, непомітна, як глядач кінофільму. Але щось у фользі виблиснуло - символ, той самий, що був на аромасвічці. Вона простягнула руку і торкнулась карамельки, яка зависла в повітрі.

- Це - портал,- сказав Ель, який стояв позаду. - Але  час не проходити крізь нього просто так. Це спогад і його треба прожити.

Маленька Марта впала, забруднила сукню і розплакалась. І бабуся, нічого не кажучи, просто обійняла її, схопивши в свою обійми всі сльози світу. Доросла Марта зронила сльозу також.

- Я думала, що я забула цей день... - прошепотіла.

- Нічого важливого не забувається,- відповів Ель. - Воно просто чекає, поки ти знову згадаєш себе.

І тоді карамелька засяяла - портал відкрився у вигляді блискучої фольги, що розгорнулася просто в небо.

Вони ступили в нього разом. І фольга зашурхотіла, мов пісня дитинства. Марта бачить день, коли їй було шість і бабуся вперше дала їй цукерку зі словами: "Пам'ятай, життя - це лише це солодке, в й липке одночасно". Вона бере цукерку. Це ключ до порталу. Ель бере її за руку.