Хронозал - це не місце, це досвід. Це простір, де всі можливі рішення стають паралельними сценаріями в театрі абсурду. Марта і Ель увійшли в круглу залу, де стіни складалися з годинникових стрілок, що рухалися у різні боки і голосно сперечались про сенс життя.
- Щоб пройти далі, - пролунав голос Хронометра з невидимого репродуктора, - вам слід зробити вибір, але пам'ятайте: кожне ваше рішення роздвоює реальність. Готові до театру самих себе?
Марта тільки встигла кивнути, як перед нею з'явилися дві неї: одна -впевнена ділова, в елегатному брючному костюмі; інша - в капцях і з чашкою кави, що просить ще 5 хвилин сну.
- Я твоя версія з понеділка, - сказала перша.
- А я - з неділі. Без планів. Із піцою.
Сцени змінювались, мов в калейдоскопі: Марта бачила, як вона відмовляється поїхати в подорож - і як це змінює все життя. В іншій - погоджується, і зустрічає Еля. А в одній версії - вона дає йому ляпаса за те, що не сказав про свою механічну сутність одразу.
- Я не знав, як це сформулювати!- кричав Ель-двійник, тримаючи пелюстки годинника, замість серветки.
- А я не знала, що я люблю людину з пружиною в серці! - відказувала Марта-альтер.
Усе це було б смішно, якби не ставалося таким... справжнім.
- Яка з них - справжня? - запитала Марта вголос.
- Та, що питає. - озвався голос з її голови.
Коли випробування завершилося, простір навколо розпався на блискітки. Ель торкнувся її плеча:
- Ти вибрала шлях сумнівів, але прийшла з гідністю
- І з ляпасом, - додала Марта.
Вони засміялись. Наступний портал портал вже чекав. У залі, де всі події йдуть одночасно, Марта проходить випробування: кожне її рішення роздвоюється. В одному варіанті вона цілує Еля. В іншому - б'є його книжку по голові. І обидва варіанти чомусь працюють.