Підрозділ 2: Хронопес і пісочний лорд

На платформі раптом задрижала плитка, з-під однієї з кам'яних плит -  як з портативного ліфта -виринув пес. Але це був незвичайний пес: замість хвоста у нього стирчав годинник з кукушкою, яка раз на годину вигукувала "Тільки вперед!" У нього було хутро з піскового кварцу, а очі -  з циферблатів.  "Гав!" - сказав він, а  потім ще 11 разів, причому кожен гаф був з різним акцентом, включаючи шотландський. 

Марта встигла пришепотіти тільки: " Ой,  лишенько" як з хмар спустився високий чоловік у мантії, яка складалась з старих календарів. Його обличчя нагадувала пісочний годинник: замість очей - сипучі лінзи, замість бороди - дрібні секундні стрілки. Він гучно провістив: 

- Я - лорд Хронометр, володар хвилини і повелитель секунд. А ти смертна дівчина з сучасності, потрапила у міжчасовий трансфер. Вітаю! Тепер ти - офіційна туристка Хронополя!

- Це жарт?-  вирвалось у Марти.

- Ні,  це офіційно. - Він витягнув з рукава документ у формі піщаної кулі. - Щоб повернутися тобі доведеться пройти кілька пригод.

- Кілька?   Скільки це -  кілька?

- Дев'ять. Або,  якщо ти не любиш пригоди -  42. Але це без кави. 

Марта тільки хотіла щось сказати, як Хронопес потягнув її з рукав до краю платформи, де вже блищав портал. На ньому ми хотіли надписи "Фін-де-сієкл", "Кафе 1867", " Круасани перед кінцем епохи". І перш, ніж вона встигла поставити хоча б одне логічне запитання, вони вже падали...

У глибинного часу. На платформі підскочив пес з годинником  замість хвоста. Він гавкнув рівно 12 раз і з'явився лорд Хронометр. "Ти - наш міжчасовий турист. Привітайся з парадоксом!"