Розділ 12

Розділ 12

Поїздка додому зайняла трохи довше часу, аніж планувалось. Рейс в Німеччині затримали на дві години через технічні моменти. Та це нічого у порівнянні з тим сюрпризом, який чекав мене в аеропорту.

В терміналі не так багато людей і я здалеку помічаю знайому високу постать.

- Привіт, Еммо! - сяє Марк. - З поверненням додому!

Оце так несподіванка! Такого точно не було в моїх планах на сьогодні. Як він дізнався?

Ми обіймаємось, проте у повітрі відчувається ніяковість.

- Привіт! Що ти тут робиш? Ти когось зустрічаєш? - Я дивлюсь на табло, але найближчий рейс прибуде з Софії лише за годину, якщо не буде ніяких затримок.

- Власне, вже зустрів, - каже він. - Давай свою валізу!

Щось мені зовсім невтямки що відбувається. Проте я настільки стомилась, що мені байдуже як їхати додому - з Марком чи на таксі - аби швидше.

-  Дякую, що зустрів! - кажу я щойно Марк заводить двигун новенького авто, навіть пахне салоном. - Як ти дізнався, що я сьогодні прилітаю?

- Твоя мама попросила, - пожимає плечима Марк. - Вона хвилювалась, що твій рейс затримується і ти будеш одна добиратись додому вночі.

Ну, звичайно. Я мала одразу здогадатись. Причому в той самий момент як відповідала мамі на повідомлення в аеропорту Франкфурта, спокійно попиваючи чай, поки чекала посадку.

Марк - єдина людина, яку я знаю, яка ніколи не бреше, принаймні мені (той раз, коли він взяв мої гроші без мого відома - не рахується, бо я жодного разу не питала про гроші).

Нічною дорогою ми швидко добираємось до мого будинку. Марк відчиняє дверцята машини і подає мені руку (ох, ці манери). Окрім моєї валізи, Марк протягує мені пакет.

- О, це не моє, - кажу я. - Моя тільки валіза.

- Це твоя вечеря і сніданок, - пояснює Марк. - Ти ж напевно сьогодні нічого не їла. І в холодильнику порожньо.

Звідки, ну звідки у нього стільки чеснот? Я мало не плачу. За останній рік, який видався для нас обох непростим, я зрозуміла, що Марк аж занадто хорший.

- Ходімо, в мене для тебе є подарунок.

- Еммо, ти впевнена, що це... - Марк виглядає розгубленим. - Не знаю чи... Ти тільки з дороги...

- Марку, всього на декілька хвилин, - заспокоюю я. - До того ж ти підкинув мені ще пакуночок, якраз допоможеш донести до квартири

Марк здається і бере валізу.

Двері ліфта відкриваються і нарешті я бачу масивні знайомі сірі двері. За останній тиждень стільки всього трапилось і складається враження, що я вдома рік не була.

В квартирі прохолодно і я одразу ж вмикаю кондиціонер аби зігрітись.

- Валізу постав десь у кімнаті, - кажу я. - Ти будеш чай чи каву? Попереджаю: молока в мене не має.

- Чай, якщо можна.

Я вмикаю світло на кухні і одразу впадають в око небагато чисельні квіти на підвіконні, які ледь мене дочекались (похилили листя, а одна квітка навіть встигла зацвісти і скинути пелюстки).

Марк заходить в кухню якраз коли чай вже заварився.

- Я для тебе дещо привезла, - кажу я та дістаю з рюкзака акуратно згорнутий пакет і передаю Марку.

Це й справді подарунок для Марка. Я одразу згадала про Марка, коли побачила шкіряну фляжку і одразу ж, не задумуючись, купила. Рано чи пізно ми б обов’язково зустрілись.

- Винний бурдюк! - скрикує Марк. - Оце так-так! Вау! Дякую!

Схоже з подарунком я не прогадала: Марк радіє ніби малий хлопчина.

- Як твоя поїздка? - питаю я, коли його емоції трохи вщухають. Треба ж про щось поговорити за чашкою чаю.

- Поїздка? Звідки ти знаєш?

- Ми ж зустрічались в аеропорту, коли ти в Лондон летів.

- А, Лондон, - протягує він. - В Лондоні все пройшло чудово. Там і бути не могло інакше. Я думав, що ти про сьогоднішню поїздку питаєш. Вранці я повернувся з Женеви. Там складніше, але, думаю, все владнаємо.

Ого, в Марка таке насичене робоче життя стало. Але це круто, бо він - професіонал і заслуговує на краще.

- Розкажи про свою поїздку, - єхидно посміхається Марк. - Тільки без своєї звичної сором’язливості.

Ох, краще цієї поїздки взагалі не було.

- Не має про що розказувати, - ніяковію я. - Нічого особливого, просто пекла весільний торт.

- Нічого особливого? - перепитує Марк. - Тобто ти була кондитером на весіллі Мануеля Россо, найкращого бомбардира Серії А позаминулого року, і це для тебе все? Я б пищав від радості, якби опинився з ним в одному будинку!

Може й так, а може й ні, якби Марк побачив танці Мануеля.

- Але ж це не весілля Жерома Де Олівейри чи Аморі Гішона.

- Айворі... - Марк намагається повторити, але в нього не виходить.

- Аморі Гішон - французький кондитер, - пояснюю я.