Глава 3

  Ранок в нас починається не найкраще. Ми десь до другої ночі сиділи в телефонах та знімали відео на пам'ять. Звичайно не обійшлось без вина якого ми тільки доливали у процесі. У мене тріщить голова, але на щастя нам обом в другу зміну тому я не спішу вставати ж ліжка.
  Збоку лежить Ембер яка ще спить, а я не хочу її будити. Легенько беру телефон до рук, щоб глянути на годину. Майже десята. Кладу телефон на місце обертаюсь на інший бік і дрімаю ще п'ятнадцять хвилин.
  Чую як Ембер прокинулась, але ще не подає вигляд. Щоб трохи врятувати подругу після похмілля яке точно в неї присутнє легенько злізаю з ліжка та йду на кухню робити каву, а потім і сніданок.
  Коли я чаклую над єдиним омлетом який вмію робити чую голос Ембер (який більше скидається на виття про допомогу) з кімнати.
  - Водиииии.
  - Хаха - сміюсь я, але несу їй склянку води яка їй дуже потрібна.
  Ембер осушує склянку одним духом. Вигляд у неї дуже кумедний. Трохи спухле лице від вчорашнього алкоголю, чорне розкуйовджене волосся яке поприлипало до обличчя. Але я усміхаюсь їй найщирішою усмішкою на яку здатна, бо голова у мене також трохи ниє.
- Спасибі. - вона дає мені пусту склянку - Яка година?
- Майже одинадцята. Вставай я готую нам сніданок, а тебе чекає кава на столі.

 - Джессі я вже колись казала як сильно я тебе люблю? - я сміюсь. - Ну справді не кожен хлопець готує мені сніданок, а найкраща подруга ще й воду після похмілля подає. Ти золото. - і посилає мені повітряний поцілунок.
  Спішу на кухню, бо вже чую як пригорає омлет. Але не все так кепсько і його виходить спасти поки він ще не перетворився на чорну пляму на сковорідці. Поки Ембер у туалеті я все гарненько розкладаю на тарілочки, сідаю за стіл і чекаю подругу.
  Ембер нарешті ступає на кухню. 
  - Ммм, а що це тут так гарно пахне? - питає вона і сідає навпроти. - Дякую Джес, ти моя рятівниця.
  - Смачного.
  - Тобі також.
  На диво цього разу омлет вийшов справді смачно. Але щоб точно прийти в себе ми відкрили шоколадні цукерки які я завжди маю про запас.
- Я вже написала кузині на рахунок квитків. Вона обіцяла вислати можливі та хороші варіанти для нас.
  Я здивована, але приємно вражена.
  - Коли ти встигла?
  - Поки ти шукала коробку з цукерками. - посміхається Ембер.
  - Це справді круто, але ти не думаєш що ми трохи поспішаємо. В решті решт вчора ми були п'яненькі та це справді було імпульсивне рішення.
  - Ні не думаю, в житті потрібно робити необдумані вчинки і можливо вони стануть найкращими.
  - Гаразд, мабуть, ти права. Просто я не звикла до спонтанності. - кажу я та опускаю плечі.

 - Знаю тому і хочу щоб ми, а в першу чергу ти відірвалась. 
  Я відповідаю легеньким кивком.
   Ми сидимо на кухні та поїдаємо цукерки щасливі наче виграли мільйон доларів, бо дивимося наші вчорашні смішні відео де ми незграбно танцюємо та жахливо співаємо, але нам весело.
  Так спливає ще пів години і Ембер доводиться йти щоб привести себе до ладу перед робочим днем. 
  Я також збираюсь на роботу про думку від якої мене верне. Не хочу бачити директорку та посміхатись, але я ж і не зобов'язана. Я ж лише допрацьовую останній тиждень.
  Відпрацювавши свою зміну ми з Ембер обоє розходимось по домах. Вона сказала що кузина надіслала їй декілька непоганих варіантів і завтра ми обов'язково їх подивимось. А сьогодні я просто хочу добряче виспатись.
  Настає новий робочий день і я дуже радію що починається він не з головної болі. По дорозі на роботу дзвоню Джеремі взнати як він.
  - Привіт, як справи братику? 
  - Доброго ранку Джессі. Я тільки прокинувся, а ти, мабуть, спішиш на свою дуууже важливу роботу - чую в його словах сарказм.
  Джеремі працює веб дизайнером. І він реально добре заробляє тому інколи кепкує з моєї професії.
- Так ти правий, я допрацьовую свій останній тиждень на дуууже важливій роботі.
- В сенсі, ти звільнилась?

  В мої плани не входило брехати, але думаю нічого не станеться якщо я трохи ошелешу Джеремі.
- Я вирішила що я не буду працювати звичайною офіціанткою, - зверхньо кажу я в трубку. - Тому на вихідних я з Ембер лечу на острови і шукаю собі багатого та старого чоловіка який буде мене отримувати.
  Джеремі трохи притих. Мабуть, роздумує наскільки я серйозно. А мені неабияких зусиль потрібно докладати, щоб не розсміятись.
  - Еммм ти серйозно чи приколюєшся з мене?
Я вибухаю сміхом.
  - Джеремі який ти довірливий. Ти справді міг повірити що твоя сестра буде шукати собі отримувача. Ось якої ти про мене думки.
- Джессі розкажи що сталось досить брехати.
- Ой зануда - я розказую йому правду про моє звільнення і плани полетіти у відпустку.
- Навіть не знаю чи радіти, чи співчувати тобі - він робить паузу - з одного боку тебе звільнили з роботи, але я давно казав що тобі потрібна інша і це чудова можливість знайти кращу. Тому, мабуть, я радий за тебе.
- Спасибі твого схвалення мені дууже не вистарчало - саркастично кажу я.
- Якщо хочеш можу допомогти з фінансами перший час.
- О ні я не збираюсь байдикувати. Після того як гарненько відпочину з подругою обов'язково знайду нову роботу. Тому дякую за пропозицію, але я пас.
- Я радий що ти не втрачаєш клепку. - Джеремі трохи роздумує і продовжує вже більш нервовим голосом. - Джес як ти дивишся на те, щоб пообідати зі мною та ще одною дівчиною?
- З ким? - спочатку я не розумію, але потім починаю здогадуватись - почекай ти хочеш познайомити мене зі своєю дівчиною? - я знала що в мого братика є дівчина з якою він зустрічається вже давненько, але батькам ми цього не афішуємо, а я інколи підколюю його коли він ходить з нею на побачення.
- Так, але це була не моя ідея. Ребека сама захотіла з тобою познайомитись, а я не зміг відмовити тому прошу тебе погоджуйся.
- Нууу - я удаю ніби думаю, але насправді сама не менше хочу з нею познайомитись - окей я піду з вами пообідати, але даси мені свою валізу коли я полечу на відпочинок.
- Згода, я потім скину тобі назву ресторану.
- Тільки завтра, сьогодні я не зможу.
- Договорились.
  Ми ще трохи говоримо, а потім я доходжу до роботи та прощаюсь з Джеремі. 
  Після того як я передягнулась у форму і почала працювати мене викликала директорка, щоб підписати потрібні документи та поговорити. Ми зійшлись на тому, що я допрацьовую цей тиждень, отримую зарплату і покидаю наш ресторан. Під час розмови я сиділа і усміхалась на всі тридцять два біленьких зуби. У мене був хороший настрій і навіть ця лярва не споганила його. А я своєю радісною поведінкою її навіть трохи збентежила. 
  Після робочого дня у переодягальні я переговорила з Сарою. В нас співпадали зміни.
  - Як донька Саро? 
  - Нормально, Проте їй не дуже подобається в садку, але я більш ніж впевнена що згодом вона звикне і знайде собі друзів. - Сара говорила доволі втомлено і мені одразу закортіло її підбадьорити.
  - Впевнена що так і буде. А як ти себе почуваєш зараз?
  - Насправді мені краще, бо я не боюсь за нашу безпеку. Але мені було важко освоюватись на новому місці, в новій вимушеній професії та здається я ще досі перебуваю у шоковому стані. 
Я не знаю що на це сказати тому просто підходжу та обіймаю її.
- Ти знаєш все налагодиться просто потрібен час, а найголовніше це здоров'я та безпека.
- Спасибі Джессі ти вмієш підтримати, але давай не будем зациклюватись на мені. Розкажи що нового в тебе.
  Я не знаю чи хочу я розповідати про наші з Ембер плани, але про звільнення я повинна сказати.
- Знаєш в любий інший тиждень я б сказала "В мене нічого нового" і жила б далі спокійним і врівноваженим життям. Але мене звільнили і я хочу добряче відірватись.
- Тебе звільнили?!
- Ага.
- Джессі чому ти раніше не сказала.
- Це нічого не поміняє Саро і я вже змирилась та зраділа.
- Можеш детальніше розказати як і чому тебе звільнили.
  Я розповідаю їй історію яку розповідала вже три рази і навіть це не останній, бо я ще не розказала батькам.