Глава 1

  Різкий та неприємний звук виривається з мого телефона ніби хоче сказати, що мені пора вставати. Я з глухим стогоном таки дотягуюсь та вимикаю цей звук який ріже вуха та турбує мене кожен ранок крім вихідних. Ще п'ять хвилин лежу та приходжу до тями, а потім встаю та іду до туалету. Тепла, приємна вода накриває моє обличчя і в мене виходить нарешті проснутись. Збираю свою каштанове волосся у пучок і розглядаю своє обличчя у дзеркалі. Після вчорашнього святкування маю не дуже привабливий вигляд. Здається ніби взагалі не виспалась.
   По сходах спускаюсь у низ до вітальні де вже стоїть мама яка готує усім свіжі панкейки. За столом бачу батька який з дуже розумним виглядом сидить у фейсбуці. В тата доволі хороший вигляд на відмінно від Джеремі мого старшого брата. Старшого всього на десять хвилин. Я з ним двійнята. Ми обмінюємось поглядами та здається його похмілля не дає йому розговоритись так рано. Мабуть у нього тріщить голова якщо він навіть говорити не хоче, в інший ранок він би вже надокучав сонній мені . В душі трохи радію, бо казала йому пити менше. 
  - Доброго ранку мамо, тато і Джеремі! - до мене підбігає наш собака Стів - і тобі привіт.
  - Джессі маєш хороший вигляд, сідай за стіл. - замість привітання каже мама.
  Я сідаю за стіл та вже скоро переді мною з'являється свіжа порція панкейків. Вдихаю божественний запах та беру вилку до рук.
  - Як твоя голова Джеремі? - питаю в брата і показую очима в напрямку баночки з медом, щоб він подав мені її.
  - Після горнятка кави набагато краще. - відказує він і поправляє своє кучеряве волосся.
   Я отримую бажану баночку меду. Мама остання сідає за стіл і ми всі починаюмо снідати.
   Після дуже смачного сніданку та чорного еспресо я біжу до кімнати. Натягую на себе улюблені джинси та блузку. Накручую волосся, роблю легеньки макіяж. Дивлюсь в зеркало і ще раз підмічаю яка я красива. Це так самозакохано Джес думаю про себе. Накидую пальто і одночасно взуваю чорні, елегантні каблуки та вилітаю з дому на роботу.
   Дивлюсь на годинник. Вух... не запізнююсь крутиться в моїй голові. Іду через осінній парк. Зранку тут майже нікого нема крім людей, які гуляють з собаками. Трохи сповільнююсь, щоб помилуватись різнобарвним листям, яке гойдає вітерець. Середина жовтня і чудова погода підіймають мені настрій.     
   Ненароком згадую як вчора п'яний Джеремі поліз цілуватись до Стіва, але той лиш помахав йому хвостом. Шкода що я не встигла цього сфотографувати можна було б приколюватись з нього все життя. Не зважаючи що навіть я трохи перебрала з шампанським сімейний празник на честь двадцятої річниці мами з татом пройшов чудово. Я з братом пропонувала заказати ресторан, але батьки були категорично проти й ми просто посиділи тісним сімейним колом у нашому двоповерховому будинку. Я дуже пишаюсь батьками. За двадцять років шлюбу вони відкрили свій магазин одягу, побудували будинок та виростили двох дітей. При цьому ми з братом ніколи не були свідками сварок чи насилля. Я їх дуже люблю.
  Я пройшла парк і через дорогу мені видніється один з найкращих ресторанів міста "Beta Kristo". У ньому я працюю офіціанткою. Насправді я вчилась на готельно-ресторанний бізнес, але керувати рестораном ніхто мене одразу не візьме. Проте я не жаліюсь, завжди потрібно якось починати. Сидіти на шиї в батьків не в моєму стилі. Тому не далеко від ресторану я знімаю однокімнатну квартиру.
   Заходжу через вхід для персоналу та біжу в службове приміщення перевдягатись у форму. Берусь одягати фартух і чую:
  - Привіт Джес! 
  - Хай Ембер. Як вихідні?
  Ембер моя подружка та дуже крута барменша, яка працює тут зі мною. Ми познайомились чотири місяці тому коли я влаштувалась на роботу. Ми зразу знайшли спільну мову хоч зовсім різні. Ембер катається на своєму мотоциклі увесь вільний час тим часом як я боюсь на нього сісти. Вона робить надзвичайні коктелі. 

 - Цей козел мене вчора кинув. Уявляєш? Знайшов собі якусь багату лярву і тепер буде сидіти в неї на шиї. - трохи сміючись каже вона.
  - От альфонс! Ембер мені дуже шкода... - вже хочу втішати подругу, але вона перериває мене на пів слова.
  - А мені не шкода. Він телепень якщо втратив таку гарячу штучку як я. - я обожнюю її оптимізм та впевненість в собі - Ти мені ліпше розкажи як річниця Лоуренсів.
  - Нічого особливого якщо не враховувати, що Джеремі чуть не поцілував собачу задницю. - хихочу я та затягую лямку фартуха.
- Ого - сміється Ембер - розкажи детальніше.
   Ми ще трохи розмовляємо інколи сміємся, а потім кожна займає своє робоче місце.
   Взагалі я люблю свою роботу. Я отримую непогані гроші частину з яких відкладаю. Маю хороші відносини з колегами. Але є одне але... Наша директорка це найгірша жінка яку я коли-небудь зустрічала. На роботу мене прийняла зовсім інша начальниця та сказала, що зважаючи на мій диплом в майбутньому я можу стати її заступницею. Якщо добре працюватиму. Але через два місяці її звільнили й власник привів новеньку розцяцьковану директорку. Зважаючи на те як вони воркували в її кабінеті всі ми зрозуміли що вона з ним спить. Не одна я її не люблю. Коли вона прийшла одразу половину персоналу звільнила, тому що ніби то вони не компетентні. А мене зі скрипучими зубами залишила. І заставали всіх офіціанток носити чорні каблуки, а офіціантів мешти. Від тоді мій рівень ходіння на каблуках підвищився, а мозолів побільшало. Тож тепер боюсь що мушу довго строїти собі кар'єру.
  Я обслужила вже безліч столів і нарешті слава богам настала перерва. Я вийшла на задній двір де інші офіціанти курять або так само як я ловлять вай фай ну або все зразу.
  Мені на очі одразу потрапила Сара. Жінка за тридцять яка має трьох річну доньку та працює лише місяць. У неї стався жахливий переломний момент в житті. Її чоловік з яким вона розвелась через суд прийшов п'яний серед ночі та спалив будинок. Вони ледве врятувались, а чоловік просто втік. Сара була змушена переїхати в інший район через страх що той п'яний вилупок повернеться та нашкодить дівчинці. Коли вона розказувала цю історію всі наші жінки слухали зі слізьми на очах.
  - Привіт, Саро як ти? - спитала я.
  - Привіт Джессі. Я нормально. Нарешті вдалось знайти садок для доньки. 
  - Я дуже рада за тебе.
  Ми перекидуємося ще декількома вразами та повертаємося на роботу.
  Нарешті настає довгоочікувана восьма вечора і я плентаюсь в переодягальню.
  - Гей зажди! - мене кличе Ембер. Мабуть, тому що я пообіцяла колись з нею сходити в новий нічний клуб який недавно відкрили. І можливо після розриву з хлопцем їй треба напитись.
  - Ембер я дуже втомлена, єдине чого я зараз хочу це дійти додому і плюхнутись на диван.
  - Знаю і не збираюсь заважати твоїм грандіозним планам, можу навіть підкинути на мотоциклі.
   Вона з мене приколюється бо знає що я нізащо не сяду на нього. Дивлюсь на неї і корчу язика.
  - Якщо серйозно то прийшла начальниця і хоче тебе бачити.
  Я зразу насторожуюсь. Чого вона хоче? Можливо я десь напартачила? А може тому клієнту який не поклав чайових не сподобалось що я глянула на нього з відразою? А якщо...
  - Подруго прийом - Ембер перебиває мої критичні думки - не хвилюйся, може похвалити тебе хоче.
  - З якого дива?
  - Не знаю, але якщо ти будеш себе накручувати то буде гірше. - вона права- Іди вже, вона чекає.
  Збираю думки докупи та прямую в кабінет начальниці. 
  Проходжу повз зал зі столами, завертаю на право й ось я перед дверима цього бісового кабінету. Стукаю та заходжу.
  - Доброго вечора Анастасія Олегівна! - вона розкинулась на кріслі та навіть на мене не глянула.
  - Проходь... - пауза, вона вдивляється на мій бейджик - Джессі.