ГЛАВА 22

Валерія.

Через кілька годин . Ми, нарешті приїхали в наше рідне місто. Коли наша маршрутка зупинилася і всі почали виходити, я через вікно побачила знайому машину, і зрозуміла, що нас чекав батько. Ми, мовчки, вийшли і пішли до машини. Коли ми підійшли, то батько вийшов до нас і сказав:

- привіт мої милі!

- привіт тато! - сказала Анжела, і вони обнялися

- привіт тато ! - сказала я, і він мене обняв

- як доїхали?

- все добре тато.. - відповіла я

- ну, тоді йдіть, сідайте, в машину, а я покладу ваші речі в багажник і ми поїмо!

- добре ! - сказали ми і сіли в машину

Батько швидко поставив наші речі в багажник і сів на кермо, і ми відразу поїхали.

Через кілька хвилин нашої поїздки. Тато, подивився на мене , через дзеркало і сказав:

- Лера у тебе все , добре? ти якась сумна? 

- так все нормально тато, НЕ турбуйся ..

І тут Анжела сказала:

- це все через  хлопця тато ..

- якого хлопця? - просив батько

І я сказала :

- Анжела помовчи!

- ой, та годі  тобі сестричка, це що така таємниця ?! І вони все одно дізналися б, і ти це знаєш!

- так, Анжела поясни все до пуття! - сказав батько

- Лера майже помирилася з тим хлопцем , про якого вона  говорила нам тоді !

- з тим самим, що її кинув ? - запитав здивовано батько

- так ! - сказала Анжела  

Потім він подивився на мене і запитав:

- дочка це правда?

- так! - невдоволено відповіла я

- ну що ж якщо ти так вирішила Лера ..

- тато я ще нічого не вирішила ми з ним тільки поговорили про все, як ви і просили мене і все !

- я радий, що ти Прислухалась Лера ..

-  давайте закриємо цю тему? - сказала я

- добре дочка ...

- як скажеш сестричка , але це ще не кінець !

- АНЖЕЛА !!

- гаразд - гаразд тільки не кричи так Лера ! А то я оглухну!

- якщо будеш мовчати , тоді я не буду кричати Анжела ! я сподіваюся ми зрозуміли один одного?

- гаразд, Лера ...

І далі ми їхали, мовчки до самого будинку.

  Коли ми приїхали, нас зустріла мама:

- про мої дівчатка ви, нарешті вдома ! - сказала вона і обняла нас  

- так точно мама .. - сказала Анжела

- так ми вдома ... - відповіла я

- Лера все нормально?

- так мамо, не турбуйся, я просто втомилася в дорозі ...

І ту т Анжела знову сказала:

- вона за своїм хлопцем напевно просто скучила вже мама ...

- АНЖЕЛА ДОСИТЬ !! - вже мало не прокричала я

- що це значить?

- вона з тим своїм Кирилом майже помирилась мама ...

- з тим самим? - здивовано сказала вона

- так мама, бачила б ти, як він на неї дивився, він правда любить її, я сама бачила це, і я з ним особисто познайомилася !

- Лера? - сказала мама

- що?

- це правда?

- мама це ще нічого не означає, ми просто поговорили і не більше ...

- значить   - значить, сестричка, ще й як!

- Анжела припини !!

- так, Анжела вистачить дошкуляти сестру, краще своїм хлопцем займися, він вже 5 разів дзвонив і питав коли ти приїдеш, і просив, щоб ти як приїдеш, відразу прийшла до нього, так що біжи до нього, він зараз удома! Або хоча б подзвони хлопцю, він же хвилюється!

- гаразд зараз знесу речі, переодягнусь і до нього мама!

- добре дочка , тільки на вечерю повернися добре?

- звичайно!

І вона радісна побігла до себе в кімнату. А я взяла свої речі і теж вирішила піти до себе, але тут мене зупинила мама, сказавши:

- Лера, ти точно в порядку?

- так мамо, не турбуйся за мене , я піду до себе відпочину добре? поговоримо пізніше!

- звичайно доню ...

І я пішла до себе. Після я приготувала ті речі, які мені зараз потрібні, і які одягну, але спочатку я вирішила, що піду прийму ванну, і трохи полежавши в ній, і розслабляючись.

Коли я вийшла з ванної, пройшло, напевно, один годину, точно не менше, 

мені ж не було куди поспішати, то побачила, що на ліжку сиділа мама і чекала мене, і я вирішила запитати:

- мама ?! щось сталося? Чому ти тут?

- це я хотіла у тебе спитати Лера!

- мама ти про що?

- Лера, ти ж щось мені не хочеш говорити, правда? Я за тебе дуже хвилююся !

Після цих слів я була в замішанні, і зараз правда не розуміла в чому справа, і що вона хоче від мене почути, правду чи збрехати, якщо вона правду ще не знає ?

І я сіла поруч на ліжку і сказала так:

- мама я, правда, не розумію в чому справа ?!

- ти, правда, з тим хлопцем помирилася Лера?

- що Анжела вже встигла ще розповісти і коли ?!

- дочка це не важливо, важливо, що скажеш ТИ!

- так коли ж це ВСЕ закінчитися ! Скільки я ще всім і все буду пояснювати! 

Це про моє життя. І мені вирішувати, як, що і з ким , мені робити!

- я знаю Лера, знаю, не гнівайся, просто ми всі за тебе дуже турбуємося ... особливо після того що вже сталося ...

- чому? Що Анжела там вже наговорила?

- вона нічого нового не сказала, хіба що він непоганий хлопець, і що він і правда тебе любить, вона бачила як, він на тебе дивився Лера, і як ти на нього дивилася, та й ти теж його ще любиш дочка , правда?