ГЛАВА 10

Валерія.

Через деякий час. Ми втрьох приїхали в квартиру Кирила. Коли ми увійшли, я була в шоці. Квартира була такою гарною, великою, світлою, з шикарними меблями, темного кольору, диванчик з телевізором, стіл біля вікна, і там же вихід на балкон з якого був гарний огляд усього міста. Тут було так тихо і затишно, 

враховуючи, що він чоловік, і жив один, в квартирі була ідеальна чистота, може йому тут його сестра допомагає? Хоча навряд чи. Домробітниця? Та ні, це занадто. Значить це все таки він сам, і це вражає.  Потім він нічого не сказавши, пішов на кухню зробити нам чай, залишивши нас з Анною в вітальні. Поки Кирило був на кухні, я вирішила пройтися по квартирі, так сказати зробити собі екскурсію,  і помітила, що з спальні було дві, як раз ідеально, тому що з ним в одному ліжку спати я не була готова, особливо після всього, що сталося. Ще була ванна, кухня, і звичайно балкон.

       Коли Кирило повернувся, Анна зрозуміла, що нам двом, потрібно поговорити 

наодинці, і вирішила піти, і сказала:

- гаразд, закохані голубки, мені вже пора йти,  а вам поговорити потрібно причому наодинці…

- гаразд Ань..

- ми тебе проведемо… – сказав Кирило

- добре…

І ми всі пішли до дверей, там біля  дверей вона мене обняла і сказала:

- я тобі потім подзвоню Лера, гаразд?

- добре Ань…

- ну до зустрічі голубки!- сказала вона

- до дзвінка Ань, бувай!

- бувай Анна.. - сказав Кирило

І вона пішла, Кирило зачинив двері на замок, і ми  мочки пішли у вітальню, сіли на диван.  Деякий час ми сиділи, мовчки, але потім Кирило вирішив скористатися моментом і поговорити , і сказавши :

- ну як тобі тут ? що скажеш про мою квартиру? Подобатися?

- поки не знаю, але тут затишно на перший погляд, і ще я помітила у тебе дві спальні і тому я буду в тій, що вільна ...

- добре як скажеш, ще встигнеш звикнути, але я думав, ти захочеш, бути поруч, зі мною, в моїй ...

- ти помилився, та й так буде краще, в нинішній ситуації я думаю, ти розумієш ...

- добре, нехай буде так Лера, я наполягати далі не буду, поки що, я все розумію ..

- Я тоді все ж зроблю нам чаю, а потім ти підеш відпочивати, а я на годинку у справах відлучуся, я думаю, ти не заперечуєш ?

- та ні, я доросла дівчинка, не пропаду в великий чужій квартирі, тим більше ніхто не знає , що я тут, і не вб'є мене за цей час , я думаю ...

- ну що ж, тоді добре…

Тоді він знову пішов в кухню, а я свою нову кімнату, поглянути,  чи не на писала мені Анна. Але не було, ні дзвінків, ні повідомлень. Я озирнулася в кімнаті, в ній явно давно не було гостей, тільки навіщо йому ця кімната. Може на майбутнє в якості дитячої, хоча це не моя справа, я питати у нього не буду, мене це не стосується. Я краще скористаюся моментом, коли його не буде, прийму душ спокійно, щоб він не мав бажання мені в цьому допомогти, і потім приготую вечерю, щоб хоч якось йому віддячити, за те, що він мене до себе забрав, та й мені, нічим зайнятися, так я і зроблю. І тут я вирішила піти на кухню подивитися як там Кирило, і чим він там займається.

Коли я увійшла, він робив нам бутерброди,   до чаю, який вже був готовий, і з кимось говорив, і той факт, що я увійшла в кухню він не помітив. Я вирішила тихенько сісти на стілець і спостерігати за ним. Я сиділа і дивилася на нього і розуміла, що мені з ним добре, спокійно, і я б так щоранку могла б на нього так дивитися, коли він готує сніданок. Я була рада, що все таки погодилася, на час залишитися з ним, може це і правда на краще. Коли він закінчив розмову і повернувся, то побачив, що я сиджу і на нього дивлюся, і сказав:

- Ох, мила ти уже тут..

- так..

-  і як давно ти так тихо  тут сидиш Лера?

- не дуже, я просто не хотіла відволікати, і тобі заважати , ти ж розмовляв по телефону…

- я радий, що ти прийшла, до речі, я зробив бутерброди до чаю, і тобі потрібно поїсти ...

- а якщо я не голодна ?

- тобі потрібно поїсти, перед тим як випити таблетки і ти це знаєш Лера, не гірше за мене !

- але я не хочу, ти ж силою мене не змусиш , правда?

- Лера перестань вередувати, чи мені тебе самому доведеться нагодувати, ти цього хочеш? я ж можу, ти ж знаєш ... і ще з величезним задоволенням це зроблю!

Це звичайно було б дуже не погано , і так заманливо, ну краще, в цей раз я сама все таки, і відповіла:

- гаразд, я сама поїм ...

- ось і добре , розумна дівчинка ....

Він поставив мені чай і бутерброди, і перед тим як сів біля мене на другий стілець він мене поцілував, в щоку. Він так про мене дбав, як ніхто інший за все моє життя. Мені це дуже подобалося, і було приємно, і я могла б до цього і звикнути, але тільки чи потрібно?  Нічого не буває вічним, і це також з часом закінчиться. Я, ж не його дівчина як, ні як. Але тут він сказав:

- Лера, мені вже потрібно йти, а ти відпочинь, я буду ввечері, і ще хочу попередити поки пам’ятаю, на цих вихідних сюди прийде моя сестра тебе навідати , ти ж не проти?

- але я ж з нею ще не знайома ...

- так як раз і познайомитеся, вона , з цього приводу і прийде .. і це буде у корисно і приємно..

- гаразд ..