88. Дивний напрямок і дивна ніч

— Щось не так?

Максим озирнувся. Біля паркану стояла баба Марія, витираючи руки об фартух.

— Вона поводиться дивно, — сказав хлопець.

Баба Марія зітхнула.

— Це я помітила ще вчора.

— Вона чогось злякалася?

— Я не знаю, — баба Марія підійшла ближче і поплескала корову по спині. — Вона ж повернулася додому, все добре, а от ніби… щось не так.

Максим знову подивився на Галю.

— А коли це почалося?

— Вночі. Вона стояла біля воріт і дивилася туди.

Баба Марія махнула рукою в той самий бік, куди кілька хвилин тому дивився Максим.

Прямо на старий млин.

— А вона завжди так робила?

— Ніколи.

Максим задумався.

Він глянув на Галю, потім на млин, потім знову на Галю.

Вона знову поглянула на дорогу.

Щось було не так.

— Ви впевнені, що її викрали тільки через продаж?

— Та звісно, — сказала баба Марія, але в її голосі з’явилася нотка сумніву.

Максим відчув, що його мозок починає складати картину докупи.

Галя бачила щось важливе.

Але що?

І чому саме цей напрямок викликав у неї таку реакцію?

— Яка була остання ніч, коли її бачили в селі?

— Дві ночі тому.

Максим прикусив губу.

А що, якщо тієї ночі в селі сталося щось іще?

— Ви не чули нічого дивного?

— Ні, — баба Марія замислилася, потім додала: — Але дід Петро казав, що чув якісь звуки вночі.

Максим напружився.

— Які звуки?

— Якийсь шум, щось таке, ніби хтось ішов дорогою.

— Коли саме?

— Після півночі.

Максим перевів погляд на млин.

А що, якщо Галя бачила того, хто був на дорозі тієї ночі?

І що, якщо цей хтось не хотів, щоб про це дізналися?

Максим повільно вдихнув і зробив висновок:
Справу ще не закрито.