82. Істина та пироги

Баба Марія глянула на дітей, а потім знову на Галю. В її очах стояла втома, але не фізична — та, що приходить після хвилювань, невиспаних ночей і недовисловлених слів.

Вона глибоко зітхнула, злегка обвівши рукою по повітрю, наче стирала всі непорозуміння останніх днів.

— І добре, що ви все це розкопали, — сказала вона, тихо, але впевнено. — Бо я б і не знала, що хтось міг отак просто взяти і забрати Галю…

Її голос трішки здригнувся. Вона підняла погляд на корову, яка спокійно пережовувала траву, і додала майже пошепки:

— Я ніколи б її не продала. Вона ж тут у мене, як рідна. З нею і поговорити можна, і поскаржитись на життя… Вона слухає краще, ніж дехто з людей.

Максим мовчки кивнув, а в його очах світилася повага. Він добре знав, що Галя — не просто тварина. Вона — частина дому, родини, всього сільського серця.

— Ми це зрозуміли, — сказав він, і ці слова мали вагу.

Баба Марія нарешті посміхнулася. Не так, як на початку розслідування — трохи насторожено, з усмішкою-оборонною. А щиро. По-домашньому.

— Ну, тоді добре, — сказала вона, і в її тоні вже звучав спокій.

Вона нахилилася трохи ближче, склала руки, як це завжди роблять сільські жінки, коли кажуть щось важливе, і змовницьки прошепотіла:

— І ви, якщо наступного разу щось розслідуєте — одразу заходьте на пироги. Бо ж я вас знаю. Ви без пригод жити не можете.

Діти зареготали. Тимко голосніше за всіх — він якраз думав, чи можна вже спитати, чи залишилось щось солодке.

Іван, попри втому, усміхнувся теж. Це була їхня перемога. Але не тільки над викраденням. Над власними страхами, здогадками й заплутаними нитками сільських таємниць.

А трохи осторонь, на паркані, мовчки сидів Бублик. Його сіре хутро виблискувало на сонці, а очі — ті ж самі жовті, хижо-мудрі — спостерігали за всім, що відбувалося.

Він повільно ворушив хвостом, ніби обмірковував: "Ну, нарешті розібрались."

Бо він, як завжди, знав усе ще на самому початку.

Але кіт ніколи не поспішає.

Бо в хорошому розслідуванні головне — не просто знайти відповідь.

Головне — знайти правильну відповідь. І дати людям дійти до неї самостійно.