20. Відступ і перші підозри

Слідопити миттєво рушили назад — не біжучи, але крок за кроком все швидше. Вони втрачали ґрунт під ногами, наче невидимий хиткий міст, і тільки заспокоювали серця, мовчки сподіваючись: «Встигнемо ще здалеку».

Пасічник Степан тихо відпив останню краплю чаю, його погляд, спокійний і трохи зневажливий, проводжав їх аж до межі саду. Він не крикнув «геть!», але саме мовчання звучало так мовби грім.

А Бублик… Він сидів на найвищій планці паркану, перекинувши хвіст униз і розтягнувши вуличну посмішку. Не потребував слів — усе було ясно: «Ну й що ви тепер скажете? Ви ще не готові».

Вони добігли до старого дуба, що крайкуло над струмком, і, мов випущені з пружини, завмерли, щоб перевести подих. У Тимка в рюкзаку пиріжок трохи сплюснувся, Іван стискав боки й важко дихав, а Соломія роззирнулась так, ніби на мить забула, що абсурд може бути частиною рутинного ранку. Лише Максим уже діставав блокнот і готував першу нотатку.

— Що сталося? — тихо запитала Соломія, погляд її був допитливий і трохи стурбований.

— Я… я заліз у сарай, — відповів Тимко, здригаючи плечима. — І там… був великий мішок, що шуршав, ніби в ньому щось жевріло.

— З коровою? — відскочив Іван, наче потрібно було хутчіш з’ясувати найгірше.

— Та ні! — закотив очі Тимко. — Але щось точно там не так.

— Ось і наш перший підозрілий об’єкт, — промовила Соломія, підсумовуючи, що Сарай тепер у «червоній зоні».

— Пасічник? — уточнив Іван, ніби саме це ім’я мало зняти всі сумніви.

— Або таємниці, що затаїлися в його сараї, — серйозно сказав Максим і відкрив блокнот:

Пасічник Степан — головний підозрюваний Сарай — місце подальшого розслідування Операція «Питання» — провалена (високий рівень мовчання)

— І що тепер? — змилосердився Тимко, витираючи капельку поту з чола.

— Слідкуємо за Степаном і шукаємо свідків, — відповів Максим. — Десь у селі є людина, що помітила б щось дивне вчора ввечері.

І в ту ж мить, наче за командою, Бублик стрибнув із паркану в бік сусіднього двору. Мовчки, елегантно, без поспіху — але впевнено, як веде справу профі.

Слідопити провели його поглядом, відчуваючи, як кожен крок кота наближає їх до нового ключа.

— Він справді щось знає, — тихо прошепотів Іван.

— Він завжди все знає, — буркнув Максим.

— І, здається, відповідь уже зовсім поруч, — додала Соломія, піднімаючи голову до перших промінчиків сонця.

Так почалася Операція «Сарай» — перша станція на шляху до справжньої розгадки Таємниці зниклої Галі. Попереду були нові запитання, загадкові сліди й, можливо, правда, замішана на медових краплях і старому дерев’яному сараї.