8. Операція «Огірки»

Тим часом баба Варвара стояла, наче непохитна стіна, і не клипнула оком, коли Іван благально крокнув уперед.

— Скажіть уже, будь ласка! — випрошував він, ніби боявся, що зараз прогавить єдиний шанс.

— А скажу — і що з того матиму? — холодно мовила Варвара. — Не похвалите, не нагородите, — додала вона з ледь помітною усмішкою.

Діти переглянулися. Тимкoвий пиріжок у кишені тріснув від напруги.

— Що ж ви хочете натомість? — обережно запитала Соломія, глянувши на бабу здолі.

— Дві банки огірків, — відповіла Варвара, ніби це була найзвичайніша плата за знання.

— Дві банки огірків? — ахнув Іван. — Чому саме огірків?

— Мій дід усе з’їв, — відрізала вона. — На ринок не піду — ціни, мов у Парижі, тільки без романтики.

Максим спробував ухопитися за логіку:

— Отже, ви знаєте, хто виніс Галю, але вимагатимете огірки?

— Хто сказав, що я знаю? — хитро примружилася Варвара, і кожна її зморшка виглядала, ніби прихований план.

— То ви й блефуєте? — Максим стискував кулаки, готовий вислухати будь-яку версію.

— А ви, бува, жартуєте? — спокійно перепитала баба, наче обговорювала прогноз погоди.

Діти застигли, мов чайник на плиті, що ще не вирішив, коли закипіти. Інформації було багато, а зрозумілості — мало. Лише одне стало ясно: баба Варвара щось знала і без огірків не розповість.

— Гаразд… — тихо промовив Тимко. — Хто має огірки?

— Я знаю! — раптом ожив Іван. — У моєї бабусі в підвалі залишилося кілька банок. Ми їх дістанемо чесно, по-дружньому…

— Лише б не поцупити у діда Петра, — підморгнув Максим. — Він вас точно знайде й прочитає лекцію про повагу до овочів.

— Ніхто нічого не крадиме, — запевнив Іван. — Просто потрібно переконати бабусю…

Максим підняв руку і урочисто оголосив:

— Розділимося! Тимко й Іван — до огірків, операція «Засолка». Я з Соломією — наглядатимемо за Бубликом, операція «Вусата правда».

— Навіщо стежити за котом? — здивувався Тимко.

— Бублик щось помічає, — пояснив Максим. — І я хочу знати, що саме.

— Гаразд, — зітхнула Соломія. — Нехай буде так.

Діти розбіглися: одні — до підвалу Іванової бабусі, інші — за пухнастим детективом. А баба Варвара, тихо посміхаючись, поправила фартух і, не озираючись, ступила в двір.

Вона знала: вони повернуться. Адже перед тим, як дізнатися правду, необхідно було виконати найголовнішу умову — принести свіже кріп і пару банок огірків.