2. Діти і Бублик

Ранкове сонце тільки почало заглядати за край лісу, як біля хліва вже метушилися четверо маленьких детективів — кожен зі своєю особливою рисою, але об’єднані спільною метою. Поряд, мов мовчазний спостерігач, сидів кіт Бублик — підозрілий і гордовитий, із жовтими очима, що, здавалося, знали більше, ніж він показує.

Максим першим ступив на ґрунт біля дверей. Русявий, з поглядом справжнього командира, він упевнено обстежив простір навколо:

— Дивіться-но сюди, — сказав він тихим, але владним голосом, підкреслюючи кожне слово жестом. — Тут — свіжий слід копита, а от там — маленькі червоні подряпини на старах дверях. Значить, Галя йшла саме через цей вхід.

Поки всі придивлялися, позаду нього зосереджено з’явився Іван з блокнотом:

— Мм, — хитнув головою він, занотовуючи кожен рух Максима. — Сліди ведуть на західний бік двору. І зверніть увагу: ці крапельки молока на порозі свідчать, що корова була в поспіху. Можливо, її відлякав якийсь звук?

У цей момент пролунав тріск гілки, і з кущів вибіг Тимко — стрибун неспокійний, з домашнім пирогом у кишені й новою подряпиною на коліні:

— А може, це робот-корова? — випалив він, підскакуючи біля відра. — Або вона телепортувалася? Ну, як в одному фантастичному фільмі!

— Тимко! — засміявся Максим. — Спочатку факти, потім фантастика!

— То може, гуси її викрали? — не вгамовувався Тимко й показав на небо, де ще кружляли розгублені птиці.

Нарешті, мов тінь, тихенько підійшла Соломія. Руда, мов осінній лист, вона склала руки й уважно оглянула землю:

— Погляньте, — прошепотіла вона, — хтось навмисно розкидав сухий лист біля дверей. Це своєрідна мітка: «Йдіть сюди». Значить, хтось хоче, щоб ми знайшли саме цей слід.

Усі озирнулися — і тоді з-за кущів поважно вийшов Бублик. Він обнюхав поріг, обережно ступив у слід молока і, ні слова не промовивши, сів поруч із дітьми:

— Мяу, — наче підсумував він.

Тиша протрималася лише мить, аж поки Соломія не підняла голову й не сказала:

— Значить, наш шлях веде через старий садок до ставка. Там ми розберемося з тими мітками і, сподіваюся, знайдемо справжню причину зникнення Галі.

— Гайда, — з усмішкою кивнув Максим. — Розслідування починається!

Друзі переступили поріг хліва, а за ними поважно рушив кіт-детектив. Попереду їх чекав новий день пригод, загадок — і, без сумніву, неймовірних відкриттів!