35

Ти оглядаєшся навкруги. Галявина, дійсно, виглядає чарівно у вечірньому світлі. Дуб велично здіймається над вами, його гілля вкрите листям, що шелестить від легкого вітру. Ти помічаєш, як сонце сідає за горизонт, розфарбовуючи небо в палітру рожевих, помаранчевих та фіолетових кольорів. Світло сонця пробивається крізь листя, створюючи на землі мереживо тіней.

Валерій обіймає тебе, і ви разом дивитесь на цей дивовижний краєвид. Його тепло заспокоює та додає впевненості.

"Тобі тут подобається?" - питає він, ніжно дивлячись в твої очі.

Ти посміхаєшся і відповідаєш: "Тут дуже гарно. Я розумію, чому це місце для тебе особливе."

Валерій зітхає з полегшенням. "Я радий, що ти відчуваєш те ж саме. Я хотів поділитися з тобою цим місцем, бо воно символізує наші почуття."

Ви продовжуєте сидіти в обіймах, насолоджуючись тишею та спокоєм, що панують навкруги. Здається, що час зупинився, і ви наодинці у всьому світі.

Потім Валерій відпускає тебе і встає. "Ходімо погуляємо трохи? Хочу показати тобі ще одне місце."

Ти киваєш, і він простягає тобі руку. Ви разом йдете вглиб лісу, тримаючись за руки.

Дерева стають все вищими і густішими, сонце вже майже повністю сіло за горизонт, і ліс поглинає морок. Але ти не боїшся, адже поруч з тобою Валерій.

Раптом він зупиняється біля невеликої річки. Її вода спокійно тече, відбиваючи світло зірок.

"Це моє секретне місце," - шепоче Валерій. "Тут я люблю відпочивати душею."