32

Сонце продовжує заливати кімнату теплим світлом, коли ти повертаєшся до аудиторії. Займаєш своє місце, знову поринаючи у світ магічних теорій. Професор Паладіум продовжує лекцію, але твій розум все ще блукає десь між бібліотекою та вчорашнім вечором.

Аріна, сидячи поруч, час від часу кидає на тебе погляди, ніби намагаючись прочитати твої думки. Ти помічаєш її зацікавленість, але вирішуєш поки не ділитися своїми почуттями, дозволяючи їм ще трохи настоятися.

Після лекції, коли ви збираєтесь йти на наступне заняття, Аріна легко торкається твоєї руки. "Ти в порядку?" – питає вона, дивлячись тобі прямо в очі. "Ти здаєшся дещо відсутньою сьогодні."

Ти усміхаєшся, відчуваючи її турботу. "Все добре, Аріно. Просто… думаю про Валерія."

Аріна усміхається у відповідь. "Я бачу. Він справді зробив на тебе велике враження."

Ви продовжуєте йти коридором, коли Аріна раптово зупиняється. "Слухай, Ангел, я знаю, що ти зараз дуже щаслива, але… будь обережною. Не дозволяй цим почуттям затьмарити все інше."

Ти здивовано піднімаєш брови. "Що ти маєш на увазі?"

Аріна вагається, підбираючи слова. "Я просто… не хочу, щоб ти забула про свої обов'язки, про навчання, про нас. Кохання – це чудово, але воно не повинно займати все твоє життя."

Ти відчуваєш легке роздратування, але розумієш, що Аріна просто турбується про тебе. "Я знаю, Аріно. Не хвилюйся, я не дозволю коханню захопити мене повністю. Я завжди буду поруч."

Аріна усміхається і обіймає тебе. "Я знаю. Просто хотіла переконатися."

Ви продовжуєте йти коридором, залишаючи розмову позаду. Але слова Аріни залишаються в твоїй голові, змушуючи задуматися про баланс між коханням та іншими важливими аспектами життя.