Αγγελος

24

Ви ще кілька хвилин сидите, притиснувшись одне до одного, насолоджуючись теплом і близькістю. Ти відчуваєш легкий подих вітру на своїй шкірі, і запах квітів здається ще більш п’янким. Валерій ніжно гладить твою руку, а ти дивишся на нього, намагаючись запам'ятати кожну рису його обличчя.

Згодом він обережно встає, простягаючи тобі руку, щоб допомогти підвестися. Ви разом збираєте рештки пікніка, і ти відчуваєш, як між вами виникає тиха, не висловлена обіцянка.

Дорогою до Альфеї ви майже не розмовляєте, але кожен погляд, кожне легке торкання рук говорить більше, ніж будь-які слова. Біля воріт школи Валерій зупиняється і ніжно бере твоє обличчя в долоні.

«До завтра?» – тихо питає він, і в його очах ти бачиш щиру надію.

Ти киваєш, не в змозі вимовити жодного слова. Він нахиляється і цілує тебе на прощання – цього разу поцілунок короткий, але сповнений тепла і ніжності.

Ти посміхаєшся, відчуваючи, як тепло розливається по всьому тілу. З букетом троянд у руках ти повертаєшся і йдеш до кімнати, відчуваючи легкість у кожному кроці.

Коли ти відчиняєш двері, то бачиш, що подруги вже чекають на тебе. Їхні обличчя сяють цікавістю та нетерпінням, і ти знаєш, що наступні кілька годин будуть присвячені розмовам і діленням враженнями.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше