Ви ще кілька хвилин сидите, притиснувшись одне до одного, насолоджуючись теплом і близькістю. Ти відчуваєш легкий подих вітру на своїй шкірі, і запах квітів здається ще більш п’янким. Валерій ніжно гладить твою руку, а ти дивишся на нього, намагаючись запам'ятати кожну рису його обличчя.
Згодом він обережно встає, простягаючи тобі руку, щоб допомогти підвестися. Ви разом збираєте рештки пікніка, і ти відчуваєш, як між вами виникає тиха, не висловлена обіцянка.
Дорогою до Альфеї ви майже не розмовляєте, але кожен погляд, кожне легке торкання рук говорить більше, ніж будь-які слова. Біля воріт школи Валерій зупиняється і ніжно бере твоє обличчя в долоні.
«До завтра?» – тихо питає він, і в його очах ти бачиш щиру надію.
Ти киваєш, не в змозі вимовити жодного слова. Він нахиляється і цілує тебе на прощання – цього разу поцілунок короткий, але сповнений тепла і ніжності.
Ти посміхаєшся, відчуваючи, як тепло розливається по всьому тілу. З букетом троянд у руках ти повертаєшся і йдеш до кімнати, відчуваючи легкість у кожному кроці.
Коли ти відчиняєш двері, то бачиш, що подруги вже чекають на тебе. Їхні обличчя сяють цікавістю та нетерпінням, і ти знаєш, що наступні кілька годин будуть присвячені розмовам і діленням враженнями.
#3175 в Фентезі
#7177 в Любовні романи
#1783 в Любовне фентезі
велика таємниця, велике кохання, перше кохання_сильні почуття
Відредаговано: 10.05.2025