8

Ви приймаєте букет лілій, і їхній аромат наповнює простір навколо вас. Ти дивишся на Валерія, а він у відповідь – на тебе. У його погляді читається стільки тепла і ніжності, що ти ледь стримуєш хвилювання.

Ви починаєте неспішно прогулюватися полем, насолоджуючись красою природи та товариством одне одного. Розмовляєте про все на світі: про навчання в Алфеї, про улюблені книги та музику, про мрії та плани на майбутнє. Кожна його фраза, кожен жест здаються тобі особливими, наповненими значенням. Ти відчуваєш, як між вами зростає взаємна симпатія, і це робить тебе неймовірно щасливою.

Сонце починає сідати, забарвлюючи небо в неймовірні відтінки рожевого, помаранчевого та фіолетового. Ви зупиняєтесь, щоб помилуватися цим чудовим видовищем. Валерій стоїть поруч, і ти відчуваєш його тепле дихання на своїй щоці. Ти дивишся на нього, і він у відповідь – на тебе.

Ваш погляд зустрічається, і час ніби зупиняється. Ти бачиш у його очах стільки почуттів, стільки щирості та ніжності, що серце починає шалено битися в грудях. Ти ледь стримуєш бажання обійняти його, пригорнутися до нього, відчути його тепло.

Ви гуляєте до самого вечора, не помічаючи, як швидко плине час. Розмови ллються легко і невимушено, переплітаючись зі сміхом та жартами. Ти дізнаєшся про Валерія багато нового, і він, здається, щиро цікавиться тобою.

Нарешті, сонце повністю ховається за горизонтом, і настає час прощатися. Валерій проводжає тебе до воріт Алфеї. Біля входу він зупиняється, бере твою руку в свою і ніжно цілує її на прощання. Ти відчуваєш, як по тілу пробігає легкий електричний розряд, а на обличчі з’являється мимовільна усмішка. "До завтра, Ангел", – шепоче він, і ти танеш від його слів. Ти відповідаєш тихим "До завтра", і він зникає в темряві ночі, залишаючи тебе наодинці зі своїми думками та почуттями.