Що я тут роблю сама о третій ночі? Це питання сиділо в голові уже не одну годину.
Я сиділа на березі річки в глухому, забутому всіма парку. Моя подруга Ліна, побачивши як я себе поводжу останній тиждень, вирішила забрати мене на відпочинок. Вчора ввечері ми приїхали до невеличкого села, де знаходився будиночок її сім'ї. Вони відпочивали тут кожного літа й приїжджали раз у два тижні. Її батьки добре мене знали, тому з радістю погодились взяти з собою на вихідні. Чи порадувало мене це? Ні, проте розвіятись хотілося б. Зараз вечір суботи, завтра по обіді я повернусь додому. Від думки про це мене неприємно кидає в холод. Я люблю свій дім, проте повернутись до школи не надто надихаюча новина.
Кинула у воду камінець на прощання і піднялась на ноги. Але одна через довге сидіння на холодній землі заніміла і з'їхала по землі у річку. Зціпивши до болю зуби, я закрила очі й повільно видихнула. Уже відчуваю, як намокли нові кросівки, за які батьки віддали багато грошей. Я пообіцяла, що буду носити їх акуратно і вони проживуть мінімум рік. Що ж, доведеться випрати їх перед від'їздом.
Розтираю замерзлі від жовтневого холоду руки й лізу в кишеню по телефон. До сходу сонця ще години три, тож зможу трохи поспати. Ще раз тягну руку в кишеню, але вже за навушниками. Без них я не змогла б прожити. Як і без того, хто їх мені подарував.
#11852 в Любовні романи
#4479 в Сучасний любовний роман
#1787 в Молодіжна проза
#751 в Підліткова проза
Відредаговано: 16.11.2024