Катерина Воронцова

Вони увірвалися в мій світ, руйнуючи, сіючи смерть. Чужинець, воїн, жадібний погляд його крижаних очей. Полон. Невідомість, страх і довгі тижні в морі. Могутні ящерани довезли нас до берегів Великої Півночі. Але там панував жах. Господар каже, що кохання нема, можливо це так і є? -Він прийде за тобою, Бренна, ти не сховаєшся, - шепоче мені північна відьма. -Він не повинен знайти мене! І мати назвала мене Алією,-заперечую я. -Так, Алія - дар згори, так,-відьма згідно захитала головою. Але, помовчавши, додала - Кому дар,а кому - прокляття. Сильний головний герой, невинна героїня, палке кохання, особливий дар, містичні тварини, є жорстокі сцени, смерть, без рожевих метеликів. Хепі-енд.

Мої мрії він розчавив, та я не здамся. Я поруч з чудовиськами, а коханий гірший за будь-кого з них - що ж, я вперта, переживу. Інколи все здається страшним сном і можливо потрібно просто прокинутися...?Так і станеться. Я обіцяю собі. Крізь переслідування та біль, повз розчарування та зраду, не озираючись на помилки й самотність я прорвуся до свого щастя. І лише мені вирішувать, якими фарбами гратиме моє життя.