2 розділ марафону спільної історії на Букнеті!

І так, мова йде за марафон від Чарівної Пані Уляни. 
Ціль була в тому, що кожен по ланцюжку пише глави в історії. Посалилання на першу:
Тут.
І ось , я вже біжу сюди з главою №2)

________(ДІЛЮ БЛОГ)________________

Книга: "Світло що боїться Тіні"
Автори (не всі, але поки що, лишш ті, що на початку, їх тут ще багато)
Організатор - Пані Уляна
1 глава - Пані Уляна

2 глава - Іва Дюваль

РОЗДІЛ 2:

Або ефір радіо «Безкоштовне Божевілля за 1000 гривень»
З вами, як завжди, Іва. І трохи паніки в комплекті.

_________(ДІЛЮ БЛОГ, ВІН ЗАВЕЛИКИЙ)_______

Побачив... її.

Кого? Звідки йому знати? Тут темно як в ду—
Кхе-кхе. Темно.

Що лишається робити, коли полум’я — зрадник, а тиша перейшла на сторону шурхоту, що не спинявся, а тільки наближався?

Що? Правильно.
Або завмерти, або сповідатися, або і те, і інше.

— От собі, і придумав, — шепоче, але доволі голосно. — Блін, ліпше б колоди витесав, чи бабці на вулиці допомагав. Чи просто замітав! Нє! Мапи, карти, неіснуючі світи і дракони! Ящірки вигадані!

Тут він хотів сказати ще щось, але, як і в будь-якому божевільно-розділі — його переб’є...

Незнайомий голос:

— А от з драконами ти так дарма... — напівобурено, напівнасмішкувато, напівхитро зауважив хтось.

Він аж стрепенувся з несподіванки:

— ЙООО, ТАК ЩЕЙ ГОЛОС НЕ ПОЙМИ ЗВІДКИ! МЕНЕ ВЖЕ ТОЧНО ВБ’ЮТЬ. В ТЕМРЯВІ. Я НАВІТЬ НЕ ПОБАЧУ, ХТО ЦЕ БУВ. ЦЕ ВЖЕ МОООРГ...

— Це не морг, а клініка, братику, — знову зауважив незнайомий... та нє. Брешу.
Знайомий до кісток, як рідний.
Саркастично-хитрий, зухвало-глузливий голос.
— І тобі що, заважає це все? Тут не так вже й темно. Хоча, якщо ти настільки сліпий...

Клац.

Місяць, що ображено скрутившись сидів за величезною темнючою хмарою, раптом засяяв у повну силу. Освітив галявину. Навіть вогнище-зрадника.

Кайрен не знав, на що дивитись. Або на кого.

— Ну от і все, — зауважив той.

Кайрен миттю втупив у нього погляд. Там, на дереві, мов на троні, сидів юнак років із 25. Все ще в тіні. Не розгледиш.

— Ну, тепер ти в світлі. Ще питання є, помимо “хто ви всі такі”?

Він якраз хотів це запитати. Замовк.
Тоді повільно обернув голову:

— Хотів запитати, що це до мене повзл...

Повільно обернув голову — і втупив зляканий погляд:

— А ЗМІЯЯ!!!

— Не змія, взагалі-то, — голос саркастичний.

— Що???

— В тебе все погано з розумінням хто тут хто, — зітхає з дерева.

Пауза.

— Дуже погано, — голос десь збоку. Жіночий.
Що він там забув?

Кайрен різко повертає голову — і відсахнувся:

— ААА ДІВКА!!! ШО ТУТ КОЇТЬСЯ?!

Саме так.
Перед ним стояла — вірніше, сиділа в імператорській позі — Дівчина.
Вишукана. Зухвала. У зеленій сукні, що перетікала всіма відтінками моху.
Вогняне волосся пишно спадало пасмами.
А тіло — прикрашене ніби золотом. Але то не прикраси — то кров. Золота кров, що тикла по жилах. І очі — такі ж золоті.

— ДІВКА?! — обурено каже вона.
Кайрен навіть подумав, що в неї затримка реакції…
Дарма подумав.

— ЕЛЬВІЗ! Я ЙОГО ЗАДУШУ! ЧЕСНО! — каже вона дивно: то шиплячи, то перебираючи слова. Одночасно каже і проклинає.

(Маю зазначити: це його зараз не цікавило. Він себе хоронив. То тут сиджу описую.)

Із грацією янгола незнайомець спускається з дерева. Просто зіскользує:

— О, Альзі, нащо ж бити такого нещасного… — сказав той, і Кайрен уже прийняв його за добродушного.
СПОЙЛЕР: НЕ ВАРТО БУЛО.
— Нещасного сопляка. Людського різновиду.

— ЛЮДСЬКОГО РІЗНОВИДУ?! — запитав злякано Кайрен.
— ВИ ХТО ТАКІ ВЗАГАЛІ???

Незнайомець хмикнув, повернувся до нього й пройшов кілька кроків уперед. Вийшов на світло.

"Опис, який Кайрен ще не встиг усвідомити:

Його тіло — як нічне небо без зірок: глибоке, темне, зіткане з диму й тіней. На грудях — повний місяць, що сяє холодним сріблом. Волосся — сріблясте, текуче. Очі — одна чорна, як безсонна ніч, інша — блідо-сіра, як світанок, що не настав. Крила — з темряви та місячного пилу. Іноді з них сиплеться зоряний попіл."

— Ну, я — Ельвіз. Можливо, твій рятівник. Можливо — твоя смерть. Але по суті... демон ночі і місяця.
Кайрен злякано відійшов ще далі.

— А вона... — він кивнув на дівчину.
Вона кинула незадоволено погляд:

— А мені обов’язково казати? Я швидше його вб’ю.

Ельвіз усміхнувся хитро:

— О, ну представся ж. Має він знати, хто за прекрасна леді його вб’є.

Вона — Альзі — зітхнула і сказала, дивлячись Кайрену просто в душу:

— Аленіза. Дракон Кривавого Місяця Венсельзії. Донька Світла і Кривавого Місяця.

— А? Дракон і... демон? ВИ ПРИКАЛУЄТЕСЬ?? — впав Кайрен.

— А ти, власне, хто такий? Чи люди вже не дають своїм імен? Побули в горах пару сот років... — сказав Ельвіз, повністю ігноруючи його ступор.

Кайрен завмер. Нічого не розумів.

— Шо тут коїться?.. — знову подумав він.

Голос Альзі, суворий:

— В тебе запитали. Чи ти вже ковтнув язик?

— Е... — зойкнув Кайрен.

— Е? — обурено леді. Страшна інтонацією.

— Кайрен, — вичавив він із себе.

Пауза.

— Кайрен?
Вони переглянулись.

— Це типу “сміливий”, з тої огидної людської?

Кайрен підвів очі.

— А... Так.

Вони переглянулись — і пирхнули вголос.

— Тоді ім’я тобі не підходить. Ти і сміливий...
— Я такого за всі тисячоліття ніде не бачила...
— Ахах, точнооо...

— Тисячоліття?.. — здивувався Кайрен. — Вам скільки взагалі?

— О, багато, Снівель. Дужеее.

— Снівель? Це щ...

— Твоє нове прізвисько, — мовив Ельвіз.

Альзі за спиною залилась сміхом.

— Йому підходить. Точно.

— А що воно значить? — запитав він.

Вони лиш переглянулись — і почали нову розмову:

— Що з ним робитимемо...

Іншими словами — ігнор. Як справжні богоподібні істоти.

(А я, як добрий коментатор, додам: Снівель — це, простіше кажучи, слабак. Або соплячок.)

* Що вони з ним робитимуть — це вже наступна частина. І вона — ще не написана.


_______________(ЗАВЕЛИКИЙ БЛОГ)________________

І того, Я з гордістю передаю естафету далі: Люба ДЕКЛІН, прошу тебе, продовжити в тому ж дусі!

Приємного читання:

Кайла Броді-Тернер https://booknet.ua/kaila-brod-terner-u11285560?utm_source=site&utm_medium=repost&utm_campaign=11285560&utm_term=11335948&utm_content=author

Elaren Vash https://booknet.ua/elaren-vash-u11313286?utm_source=site&utm_medium=repost&utm_campaign=11313286&utm_term=11335948&utm_content=author

Жанет Девлін https://booknet.ua/zhanet-devln-u7303006?utm_source=site&utm_medium=repost&utm_campaign=7303006&utm_term=11335948&utm_content=author

Ася Рей https://booknet.ua/asya-rei-u11351466?utm_source=site&utm_medium=repost&utm_campaign=11351466&utm_term=11335948&utm_content=author
 

Христина Холод https://booknet.ua/xristina-xolod-u11262937?utm_source=site&utm_medium=repost&utm_campaign=11262937&utm_term=11335948&utm_content=author

ОКРЕМА ПОДЯКА ОРГАНІЗАТОРУ!!! ЩЕ РАЗ : 
- ДЯКУЮ ПАНІ УЛЯНА!