Занепад Сонця

Запах теплого хлібу Лука пам’ятала з народження. Бабуся починала робити хліб звечора, робила опару, закидала дрова в піч, яка їх облизувала полум’яними язиками. Певно, для печі дерево таке ж смачне, як ті паляниці. Лука навіть чула, як дерев’яна скоринка хрускотіла в пащі старої пічки, що була, крім квіткових завитків, покрита лусочками фарби, які сипались на підлогу довкола.
Бабця розповідала, що як Луціна мама народжувала, усі знайомі жінки повідкривали печі, аби така гарненька дівчинка з’явилась легко. І як тому не вірити, коли справді ніжнолиця, рум’янощока Лука сиділа на теплій печі поряд з виводком курчат, що так само грілися, як дівчина, спостерігаючи за таїнством створення хліба. От-от зійде ранкове сонце, а з ним народиться в печі свіжий хліб.