Відображення без світла

Тільки той заслуговує тиші, чию відсутність слів слухають.
Тільки тому належить вічність, хто заслуговує говорити в тишу.
Намагання дізнатися, чи можна вийти за межі звичного в пошуках ілюзорної сталої істини, чи варто визначати ціну самовпевненої свободи як альтернативи ототожненого щастя. Втрата надії віднайти в буденні панацею від самотності й нав'язливості оточуючого та спроба знайти втіху в бездіяльності встряють у поєдинок з уособленнями цілковитого відречення. Усе це супроводжує головного героя на шляху від сталого минулого до непізнаного.