Питання віри

Ірина Пасько

26.07.2018, 09:33:12

У мене склалося враження, що прагнення до життєподібності (у житті радше буває саме так: бентежить найменше відхилення від раціонально пояснюваного, безсюжетне зіткнення з ним) зробило текст дещо пісним, адже література все-таки не дорівнює життю. Крім того, як на мене, у таких простих історій шарм у невизначеності, у тому, щоб читач сумнівався: що це було, самонавіювання чи дійсно містика? А тут цього немає. Хоч певна родзинка є в тому, що головний герой, незважаючи на декларований скептицизм, від самого початку не здається скептиком. Але в цьому само й пастка: за такого відчуття його зміна світогляду, яка є підсумком твору, зовсім не вражає. Він насправді і до того вірив у всяке, просто поставив крапку.
Якось так сприйнялося.

Віктор Полянко

11.05.2018, 12:21:55

Дякую за оповідання! Дуже люблю розповіді про таємничі місця, але без відверто кривавих сцен.
Ми саме позавчора прогулювалися поруч з цими руїнами і відчували потойбічний холод, який сочився повз темні віконні отвори. Щоправда, всередину не заходили, тому вберегли себе від тієї халепи, яка сталася з героєм оповідання :-)
Ще сподобалися дрібні деталі, які одразу дають масу інформації. Наприклад, згадка про п'ятий трамвай - і вже зрозуміло, що дія відбувається між 2002 і 2010 роками, а студенти навчаються в Могилянці. Чи я помиляюся? :)

Анатоль

04.05.2018, 07:39:13

І містики ніби трошки є, але все якось так буденно - сидять собі студенти і пиво п'ють.
Не захопило...