Неля

Два останні тижні я вмирав. Людина, що довела мене до такого стану востаннє посміхнулася і замахала рукою з автобуса. Вона поїхала од мене з рюкзаком та оберемком лісових квітів. Притулила їх до грудей і дивилася мені у слід не кліпаючи. Коли я йшов додому згадуючи її обличчя, моє життя втратило цінність. Лише холодна пустка сковувала груди. Проте, я ще дихав і відчував тіло. Але я був сам, і вмирав. Мій душевний спокій зруйнувала вона — Неля.