Кохання Бонні

Відчинивши двері й похапцем скинувши намоклий від дощу плащ, я увійшла на кухню, аби поставити на плиту чайник і хоч трохи прийти до тями після тривалої подорожі. Злива клекотіла за вікном, билася в шиби тремтливими гілками дерев. Десь тривожно завила сигналізація, сполохана ревінням грому. «Добре, що хоч таксі було поруч, інакше змокла би до ниточки», - втішала себе подумки. Відверто кажучи, подорож за кордон стомила мене, я мріяла випити гарячого чаю з медом, а потім залізти з головою під ковдру й слухати, як шаленіє за вікном літня гроза.