Б.О.Р.Г.Е.С.

Вітер хлистав дощем у обличчя Божени. Той самий вітер, який вона так любила відчувати тут, бувши наодинці з дахом.
Дах вже декілька років був єдиним її другом. Він знав, чого саме Божена приходить сюди. Це була їх спільна таємниця. По яку знали лише вони двоє…
А тепер сюди прийшов хтось інший. Він стояв поруч і мовчки дивився на Божену, що лежала біля самого краю даху зі зв'язаними руками, скидаючи на неї попіл цигарки.
Губи жадібно ловили краплі дощу - Божені дуже хотілось пити. Вона вже не в змозі була думати про те, що відбувається з нею…
Десь внизу далеко їздили поодинокі авто - в них хтось поспішав по домівкам у цю глибоку хмарну ніч. І Божена раптом зрозуміла, що на допомогу їй ніхто не прийде…