Глава 2. До знайомства

За рік до подій на озері

Замислена Аделіна виглядала з вікна. Сьогодні був ярмарковий день, а отже було на що подивитись.

Хоча з усього різноманіття кольорів, першим погляд молодої панянки привабила істота, яка мала найменше відношення до цієї події. Аделіна розглядала грайливу кішку, що грілась на весняному сонці, виставивши шерстяний животик. Всі чекають приходу весни. Це наче ти прокидаєшся від довгого сну. Всі думки, які наче замерзають в зимовий період, всі бажання починають танути та квітнути разом з іншим світом. Тому не дивно, що киця видерлась на виступ та гріється під цими промінчиками. Адже ще трохи, і сонце почне не зігрівати, а перегрівати, викликаючи бажання сховатись до тіні.

Перевівши погляд далі, Аделіна побачила жінку, яка продавала коралі. Великі червоні овальні для тих, хто міг собі дозволити більше, для тих, хто був побагатше. Вони виблискували на сонці, такі зазвичай робили рівненькими, щоб одразу, з першого погляду можна було визначити статус власника такого намиста. Для інших були коралі поменше. Теж червоні, але не такі рівні та округлі, скоріше по формі як бочка. Такі носили майже всі, незалежно від достатку, бо були вони доступними за вартістю, тому хоч одну нитку, але побачити можна було як на містянці, так і на селянці. Але візуальна функція та демонстрування статусності, це не єдине, чим славились коралі. Ці червоні прикраси були також і оберегом від злих очей. Вони оберігали здоров’я та вроду своєї власниці. Тому й користувались такою популярністю. Вдалий вибір для весняного ярмарку.

Поруч стояли різноманітні товари. Трави, ягоди, гриби, мед, молочні продукти. Окремо вбрання та вишивка. Наступними йшли дерев’яні побутові предмети. За ними — худоба. Трохи далі привезені до них різноманітні овочі.

Ярмарки були надзвичайно важливими для їхнього міста. Справа в тому, що їхнє місто мало не таку гарну сполученість дорогами з іншими селами та містами, як наприклад західні чи південні землі. Тому, всі торговельні зв’язки встановлювались саме на ярмарках. Вся справа в географічному розташуванні. Їхнє місто було оточене лісами, річками, болотами. Мало не дуже розвинену аграрну культуру, а після затяжної зими так тим паче. Але мало добре розвинене тваринництво та лісництво. Їм було, що запропонувати іншим, та було, що отримати на заміну. Головне гарно домовитись.

Аделя гаяла час роздивляючись доступні її погляду ряди. Всотувала кожен колір, запах, форму все, до чого її погляд міг дотягнутись. Намагалась почути вуличних музик. Щоб хоч якось компенсувати свою відсутність на цього місячному ярмарку.

Всі разом, і мати, й тато, і навіть її люба бабуня, вирішили відвідати сьогоднішній ярмарок, а її залишили вдома, як покарання за непослух. Все що їй залишили із розваг в такий чудовий день, це недошиту сорочку та відчинене вікно. А все чому? Бо напередодні, вона не закрила комору звечора, тож наглий рудий кіт, пробрався всередину, та вимазався в маслобійці зіпсувавши все, що вона допомагала готувати вчора цілий вечір. Це мало знизити їхній виторг на ярмарку. Не значно, але батьки таким чином вирішили виховати в ній відповідальність за свої дії.

І кіт не винен, що так сталось, і Аделі було себе шкода. Тож злитись залишалось лише на старших родичів, які беззаперечно, одноголосо обрали в якості покарання — заборону на цьогомісячний ярмарок. А вона так любить ходити родиною на ці ярмарки. Наступний буде аж за місяць!

За цей час, всі вихвалятимуться своїми новими чобітками, коралями, сорочками, і якщо за обновки Аделіна не переймалась, ну бо якщо тато й мама вирішать поглибити покарання і залишать її без покупок, то люба Нана так не вчинить. Не залишить онуку без нової прикраси для вечорниць.

Найгірше в тому, що Аделю не пустили на ярмарок було те, що наступні дні, а то і тижні всі обговорюватимуть веселощі, які цього разу були на ярмарку. Пропустити ярмарок — це наче пропустити всі новини і не мати що сказати найближчий тиждень. Коли ти не є дотичним до таких подій, це наче випасти з життя цілого міста доти, поки якась нова подія не захопить всіх.

«Краще б мені заборонили кашу з маслом місяць їсти, аніж пропустити ту єдину забаву, яка у нас в місті є», - розпачу Аделі не було краю. Вона вже бачила, як на зустрічах з подружками всі хихотітимуть з того, яку лялькову виставу показували цього разу, обговорюватимуть майстерність пошиття костюмів, жарти, відгадуватимуть на кого робили пародію, а Аделя мовчки сидітиме. Всі обговорюватимуть, які гарні були музики цього разу. А Аделя мовчки сидітиме. Артисти, змагання, ігри, а Аделя мовчки сидітиме! Бідна нещасна Аделіна, яку так несправедливо наказали, через якусь невчасну випадковість.

І як знущання над горестями Аделі, з-за дверей пролунало іронічне «Мяу».

- Що, прийшов вибачатись! Поганий кошак! Через тебе все пропущу! Киш звідси! — Аделя вже майже передумала, що кіт не винен. Бо ж значно легше звинувачувати когось в своїх нещастях, себе звинувачувати важко.

Але кіт і не думав вибачатись перед Аделіну за її нещастя. Він і діла до них не мав. Просто зустрічав старше сімейство, яке поверталось із ярмарка, в надії, що йому перепаду ще щось. До хорошого швидко звикаєш, тож після вчорашньої вечері він був впевнений, що його завжди так частуватимуть.
Тож з-за дверей вийшла статна жінка з чорними кудрями, які були зібрані на модний манер. Біля неї стояв білявий чоловік, широкоплечий, з бородою, що відповідала його шляхетному походженню. Обоє були у вишиваних, святкових сорочках, наверх накинутий ще поки теплий одяг, бо хоч зима і відступила перед пануванням весни, цей період зазвичай є оманливим для модниць, які хочуть похвастатись новими вишиваними сорочками. Тому, всі знають, що не треба вестись на оманливе сонце та ховати безрукавки та кожухи далеко. Рано ще. А для створення святкового настрою для жінок існували плахти, які пов’язувались зверху на стегна та додавали одразу святковості одягу, або керсетки, вишиті, декоровані за смаком власниць. У чоловіків були пояси та розшиті різноманітною вишивкою кожухи.