Закохані ошуканці

Глава 6.1

- Кохана! Як я радий тебе бачити! – не говорить, майже голосить цей… нехороший чоловік.

Тиша…

Абсолютна.

Всі в шоці.

Я в першу чергу.

Стою, роблю вигляд, що стовп.

Або вазон.

Драцена в горщику. Чи пальма. Може кактус? 

Людоньки, як зникнути?

Платон витримує ефектну паузу в декілька секунд, і рішучими кроками розсікаючи простір та відстань між нами, підходить та підхоплює мене в палкі обійми. 

Ціла драматична епопея, і я в її епіцентрі… Як до такого докотилася?..

Де мій Оскар? Чи пальмова гілка?.. Що там дають акторам року?

- Ти не перебільшуєш? – крізь зуби та стиснені легені шепочу.

І тут він мене добиває до ручки.

Легкий поцілунок в щічку… а потім в губи. Невагомий, на секунду, але справжній!!! 

Я в мить зашарілася, як школярка. 

Сором один. 

І від ситуації, і від моєї реакції. 

Це чисто фізіологічний прояв, я не здатна керувати ним.

Кого я заспокоюю? 

Навколо всі тільки не знімають. 

Бразильський серіал відпочиває…

- Я скучив, Ілоно, ходімо нагодуєш мене. Ти приготувала мої улюблені голубці? – трясця твоїй матері. І її матері. До сьомого коліна. Я в житті ні разу не готувала голубці і не збираюся.

Беру себе в руки.

Продовжую посміхатися на публіку. Хоча то посмішкою важко назвати, але маємо що маємо. На більше я нині не здатна.

- Звичайно, все як ти любиш, зайчику, - шкірюся не гірше вовкулаки.

- Киця моя, - зараз знудить. Або клубок шерсті виплюну. Проте щось таки буде, відчуваю. Може нявкнути? На весь хол, істерично та протяжно. 

Але я ж доросла та серйозна жінка.

Стриму свої чудернацькі пориви.

- Помста за зайчика? – підмічаю, коли ми під пильними пострілами купи очей заходимо в ліфт.

- Ти дуже схожа на кішечку, - заглядає магнетично в очі і я на декілька секунд розчиняюся в них. Магія чи чаклунство. Артем ніколи так на мене не діяв.

- А ти на нахабного котяру! – відмираю.

- Погодуєш мене з ложечки? – і це якраз він ляпає чітко на відкриття дверей ліфта. Натовп офісного планктону аж зʼїдає очима.

Треба буде в церкву сходити, щоб пристріт відмолити чи то до бабки ходять? Коротше, щось маю з тим чинити, бо стільки заздрощів моя енергетична оболонка ще не витримувала.

- Платоне, припини, - вже натурально гарчу. Він же впевнено взявши мене за руку, в іншій тримаючи сумку з їжею, веде до себе в офіс.

Секретарка з відкритим ротом споглядає… Не дивуйся, любко, ми всі в шоці. Я в першу чергу.

- На сьогодні місія завершена. Ти дуже гарно впоралася, - дає заключення, коли ми нарешті опиняємося за зачиненими дверима його шикарного офісу.

Як же тут просторо та красиво.

А назад я телепортуюся? Чи мене виведуть через пожежні сходи?

Зітхаю і розкладаю на столі столове принаддя, адже я прийшла годувати чоловіка. Цим і займуся, щоб зайвих страхів в голові не малювати.

Якось воно буде.

Відкриваю сумку і починаю істерично сміятися – таки голубці!

- Знаєш, Платоне, нам потрібно якісь правила. Ти мене попереджай про свої ексцентричні дії. Так недовго заробити гіпертонію! - намагаюся конструктивно побудувати діалог та наші стосунки в цілому, якщо їх можна так назвати. 

—  Ілонко, ти ж лікарка, маєш дбати про своє здоровʼя, - наближається до мене. А я здійснюю тактичний відступ. 

- Я серйозно, - складаю руки на грудях, які він демонстративно оглядає. Збоченець! 

— Добре, - видихає та повертається до голубців. - Ти будеш? Дуже смачні. Це мені наречена приготувала, - і грає бровами. Ну що з ним вдієш? Памʼятаю, перше враження про чоловіка було геть інше - серйозний бізнесмен, справжній владний мачо… А насправді Платон дуже приземлений та грайливий. Часом поводиться як дитина.

- Ні, дякую, - махаю на нього та на спроби домовитися. Які правила? Анархія - наше все.

- Ілоно, ти просто впливаєш на мене таким чином, що я не можу типово поводитися, кожного разу хочеться тебе спровокувати, особливо коли ти так обурено дивишся. Вибач, але це вище мене, - сміється хитрими очима.

Що і потрібно було довести.

Правил між нами не планується найближчим часом.

Зітхаю.

- Виведи мене звідси, дорогий мій, - піднімаю брівку, повторюючи його міміку та жести.

- О, ще одна демонстрація. Ну ходімо, наречена, покажу тебе ще тим, хто не мав можливості побачити, в усіх ракурсах, - і такий гарний настрій в чоловіка, аж вдарити кортить.

Але я жінка вихована, до того ж лікарка…




Поскаржитись на передплату




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше