- Кохана! Як я радий тебе бачити! – не говорить, майже голосить цей… нехороший чоловік.
Тиша…
Абсолютна.
Всі в шоці.
Я в першу чергу.
Стою, роблю вигляд, що стовп.
Або вазон.
Драцена в горщику. Чи пальма. Може кактус?
Людоньки, як зникнути?
Платон витримує ефектну паузу в декілька секунд, і рішучими кроками розсікаючи простір та відстань між нами, підходить та підхоплює мене в палкі обійми.
Ціла драматична епопея, і я в її епіцентрі… Як до такого докотилася?..
Де мій Оскар? Чи пальмова гілка?.. Що там дають акторам року?
- Ти не перебільшуєш? – крізь зуби та стиснені легені шепочу.
І тут він мене добиває до ручки.
Легкий поцілунок в щічку… а потім в губи. Невагомий, на секунду, але справжній!!!
Я в мить зашарілася, як школярка.
Сором один.
І від ситуації, і від моєї реакції.
Це чисто фізіологічний прояв, я не здатна керувати ним.
Кого я заспокоюю?
Навколо всі тільки не знімають.
Бразильський серіал відпочиває…
- Я скучив, Ілоно, ходімо нагодуєш мене. Ти приготувала мої улюблені голубці? – трясця твоїй матері. І її матері. До сьомого коліна. Я в житті ні разу не готувала голубці і не збираюся.
Беру себе в руки.
Продовжую посміхатися на публіку. Хоча то посмішкою важко назвати, але маємо що маємо. На більше я нині не здатна.
- Звичайно, все як ти любиш, зайчику, - шкірюся не гірше вовкулаки.
- Киця моя, - зараз знудить. Або клубок шерсті виплюну. Проте щось таки буде, відчуваю. Може нявкнути? На весь хол, істерично та протяжно.
Але я ж доросла та серйозна жінка.
Стриму свої чудернацькі пориви.
- Помста за зайчика? – підмічаю, коли ми під пильними пострілами купи очей заходимо в ліфт.
- Ти дуже схожа на кішечку, - заглядає магнетично в очі і я на декілька секунд розчиняюся в них. Магія чи чаклунство. Артем ніколи так на мене не діяв.
- А ти на нахабного котяру! – відмираю.
- Погодуєш мене з ложечки? – і це якраз він ляпає чітко на відкриття дверей ліфта. Натовп офісного планктону аж зʼїдає очима.
Треба буде в церкву сходити, щоб пристріт відмолити чи то до бабки ходять? Коротше, щось маю з тим чинити, бо стільки заздрощів моя енергетична оболонка ще не витримувала.
- Платоне, припини, - вже натурально гарчу. Він же впевнено взявши мене за руку, в іншій тримаючи сумку з їжею, веде до себе в офіс.
Секретарка з відкритим ротом споглядає… Не дивуйся, любко, ми всі в шоці. Я в першу чергу.
- На сьогодні місія завершена. Ти дуже гарно впоралася, - дає заключення, коли ми нарешті опиняємося за зачиненими дверима його шикарного офісу.
Як же тут просторо та красиво.
А назад я телепортуюся? Чи мене виведуть через пожежні сходи?
Зітхаю і розкладаю на столі столове принаддя, адже я прийшла годувати чоловіка. Цим і займуся, щоб зайвих страхів в голові не малювати.
Якось воно буде.
Відкриваю сумку і починаю істерично сміятися – таки голубці!
- Знаєш, Платоне, нам потрібно якісь правила. Ти мене попереджай про свої ексцентричні дії. Так недовго заробити гіпертонію! - намагаюся конструктивно побудувати діалог та наші стосунки в цілому, якщо їх можна так назвати.
— Ілонко, ти ж лікарка, маєш дбати про своє здоровʼя, - наближається до мене. А я здійснюю тактичний відступ.
- Я серйозно, - складаю руки на грудях, які він демонстративно оглядає. Збоченець!
— Добре, - видихає та повертається до голубців. - Ти будеш? Дуже смачні. Це мені наречена приготувала, - і грає бровами. Ну що з ним вдієш? Памʼятаю, перше враження про чоловіка було геть інше - серйозний бізнесмен, справжній владний мачо… А насправді Платон дуже приземлений та грайливий. Часом поводиться як дитина.
- Ні, дякую, - махаю на нього та на спроби домовитися. Які правила? Анархія - наше все.
- Ілоно, ти просто впливаєш на мене таким чином, що я не можу типово поводитися, кожного разу хочеться тебе спровокувати, особливо коли ти так обурено дивишся. Вибач, але це вище мене, - сміється хитрими очима.
Що і потрібно було довести.
Правил між нами не планується найближчим часом.
Зітхаю.
- Виведи мене звідси, дорогий мій, - піднімаю брівку, повторюючи його міміку та жести.
- О, ще одна демонстрація. Ну ходімо, наречена, покажу тебе ще тим, хто не мав можливості побачити, в усіх ракурсах, - і такий гарний настрій в чоловіка, аж вдарити кортить.
Але я жінка вихована, до того ж лікарка…