Глава 4.1

Як заворожена дивлюся на телефон, в той час, як батьки пораються на кухні.

Ну! Давай! Напиши!

Може подзвонити?

«Коли приїхати?» - серденько аж закололо від прочитаного.

«Прямо зараз» - не гаю часу.

Цікаво, чому він не переслідував мене та не пробував переконати? Я в перші дні була шокована змінами в оргструктурі колективу, і раз у раз ця думка пробігала в голові.

Я чекала?..

Платон гарний, високий, чорне смагляве волосся, лите тіло, мужній погляд. Антипод світловолосому та субтильному Артемові.

Він зачепив, маю визнати.

І розчарував… Саме так. Це те, що відчувала на задньому фоні емоцій.

Звичайно, в гру закоханих ошуканців грати не планувала, але… Ірраціональні почуття очікування…

«Зараз не можу. Давай по фейстайму, якщо хочеш».

Варто? Чи ні?..

—  Ілоно, то хоч фото покажи, нам з татом цікаво! – мамині слова підштовхують до дій.

- Я ліпше наберу, - посміхаюся як дурненька. Це називають закохана, Ілоно. Акторка погорілого театру. А колись в дитинстві вважала, що не талановита.

Гудок, ще один і от ми на відео звʼязку.

Платон в  костюмі, білій сорочці, волосся зачесане назад, на задньому фоні офіс. Прямо мрія жіночок, такий собі біг бос. Владний та харизматичний.

- Привіт, - все ще безглуздо посміхаюся. Батьки майорять позаду. – Знайомся, це мої тато і мама. Андрій Степанович та Світлана Володимирівна.

- Радий знайомству. Я наречений Вашої доньки, Платон Бондарчук, - бреше як дише. Органічно. Не знала б правди – сама б повірила. Стоп. Наречений?!!!

- Донька не розповідала, що все так далеко зайшло, - тато серйозний та суворий. З осудом коситься в мій бік.

Та я до чого?! Я не просила такого говорити!

- Ілонко, а чому ти не сказала? Ми ще тиждень тому моїй родині повідомили, - гад повзучий. Зараз мене заклюють… Я тобі пригадаю, наречений. Закриваю очі і намагаюся заспокоїтися.

- Ну… Ми ж ще точно не визначилися. Це лише наміри, - відкриваю очі, щоб зазирнути в його безсовісні.

- Діти, немає куди поспішати, - в тата теж шок.

- А чому тягнути? Якщо кохаєте один одного, то можна одружитися. Ми якраз нещодавно колегам розповідали про весілля Ілони, - от і вирішується проблема мами. Ніяких пересудів та пліток. Щастя та гармонія навколо.

Дійсно, яка різниця, що наречений інший. Донька є – є, весілля теж в наявності. Всі задоволені.

І Артему з Жанною буде чим протистояти…

Оце закрутився клубок.

Гірше серіалу.

— Я кохаю Ілону і готовий одружитися хоч через тиждень. Право вибору за нею, - дотискає свою лінію.

А де він? Чому за вікном темрява? І виглядає втомленим та потріпаним…

- Пропоную через тиждень зустрітися сімʼями і обговорити весілля, - мама вже в фантазіях.

- А ким Ви працюєте, парубче? І чому не можете приїхати? –  увімкнувся режим татка. Добре, хоч так. Не за будь-кого доньку віддають. Ще й по відеозв’язку .

- Я в США. Ілоно, ти і це не розповіла? – дійсно, як я могла замовчувати таку інформацію? Певно тому, що не в зуб ногою де ти є. – Працюю виконавчим директором Фармеквіпмент. А мій дід – власник бізнесу.

Мама в екстазі. Можна навіть не пробувати привести до тями. Вже подумки будує діалоги з колегами про блискучу партію доньки. Як хвастається синочком та його статками.

- Угу. У відрядженні? – поважно тато киває. Перейнявся повагою до майбутнього зятя.

- Так. Через три дні повертаюся. Тоді домовляймося, ми в наступні вихідні чекаємо вас в гості. Я дідуся попереджу, він буде задоволений. Ілоно, мила моя, все добре? Ти якась бліда, - та ти що? Невже? І чому б це?

- Все прекрасно, зайчику, - хитрий маніпулятор. Ошуканець. Професійний авантюрист.

- Отже, домовилися. Бачиш, Андрію, не має необхідності забирати Ілону. Вона в надійних руках! – робить заключення мама.

Отак.

Просто за 15 хвилин розмови по телефону зробила висновки.

А може він мене ображає? Чи якийсь злидень? Може пройдисвіт?

Ні. Патріархальна парадигма світогляду батьків будується на безпорадності жінки та твердому чоловічому плечі.

Тільки так і ніяк інакше.

Батьки гуляли містом, я показувала цікаві місця, парки, розважала як могла і на кінець другого дня, знесилена, відправила їх додому.

От і відпочила.

Платон Бондарчук

Якась повна х… хорошого мало!

Брак на браку.

Скарги та повернення.

Наше точне, ідеальне обладнання дає збої, лікарні відмовляються на ньому працювати.

Три партії хроматографів з відхиленням, дві серії високоточних мікроножів мають дефекти.