23 розділ

                                                      Розділ 23

                                              Неймовірна гігантська  пригода.

Картина – місто Києву!

Та музика – чотири пори року; весна алегро – КОМПОЗИТР АНТОННІО ВІВАЛЬДІ.

Якось Тітка Ліза, працювала біля комп’ютера, а М’які іграшки разом з Аліною НВІ  гралися у кімнаті. СТАР та Аліна гралися м’ячем, РЕНЬБОУ читала книжку, ВОЛТЯ грав на ксилофоні, Михайло малював олівцями, а Ракета малювала фарбами.   Це їхнє улюблене місце! Моє улюблене місце, це моя кімната, а яке у вас улюблене місце? Ах так, це ж я пишу, а ти не можеш сказати мені. 

Тут СТАР, почула музику вона доносилася зі столу Тітки Лізи.

• Тітко Лізо, що у вас відбувається? – спитала СТАР НВІ.
• Я змайструвала машинку Більше-менше, це для конкурсу винаходів. – пояснила Тітка Ліза.

Тут Машинка більше-менше, зробила м’яч РЕНЬБОУ великим, а потім знову маленьким .

Тут Машинка більше-менше почала крутитися швидше й швидше. та навколо м’яких іграшок почала крутитися оранжеві ноти ( більше). Та вони виросли.

• Ми зробилися великими? – спитала СТАР НВІ. – правильно! Ми великі!

ВОЛТЯ, підійшов до Тітки Лізи та він був майже яка вона. Та вони навіть не поміщаються у ракету.

• Не хвилюйтеся, я спробую вас зменшити назад! – вигукнула Тітка Ліза та почала налаштовувати машину.

Але тут одна з частин відвалилася та полетіла геть з Будинку Тітки Лізи.

• Я не хочу бути величезною! – повідомила РЕНЬБОУ КВИН.
• Та тим паче Аліна, не може мене впізнати. – зрозуміла СТАР НВІ. – ми маємо повернути НЕДОСТАЮЧУ деталь – щоб полагодити машину більше-менше.
• Але як ми полетимо, адже ракета тепер маленька. – нагадав Михайло.
• Ми підемо пішли! – придумала СТАР НВІ. – але нам знадобиться ваша допомога! Допоможете нам знайти деталь, щоб полагодити машину? Чудово!  У нас завдання!  Треба знайти зниклу деталь, щоб ми знову стали маленькими. Завдання почалося!

м’які іграшки побігли до вхідної двері ведучу у коридор, аж тут хтось іде. М’які іграшки сховалися.

• Як же нам пробратися через коридор не помітними? – спитала РЕНЬБОУ пошепки.
• Я знаю  танець, який допоможе нам пройти тихо. – придумала СТАР НВІ. – для цього треба відбивати ритм та іти тихо.

Усі почали іти по драбині тихо. Але запам’ятайте: якщо почуєте що хтось іде – треба припинити хлопати та завмерти. Тоді нас не помітять.

Готові? Почали! Та-та-та-та-та! М’які іграшки пішли у низ по сходах з третього поверху. Аж тут хтось іде! Завмріть!  Тут мимо пройшла Тітка Марія. Вона ішла у верх.

• Вух, вона нас не помітила. – вигукнув пошепки Михайло.
• Ідемо далі, хлопайте у долоні! – попросила СТАР.

М’які іграшки, далі пішли плекаючи у долоні, аж тут знову хтось іде. Завмріть! М’які іграшки завмерли та мимо пройшов дядько Гліб. Він пройшов, ідемо далі, хлопайте. Нам лишилося пройти усього лише один поверх.

М’які іграшки пройшли ще один поверх, аж тут хтось входить у двері. Завмерли. З дверей вийшла дівчинка Міла. Міла, подумала – що це статуї та пішла до себе.

Ось ми і дібралися до виходу.

• Здорово ритм відбивали! – вигукнула СТАР НВІ.
• Тепер нам треба зрозуміти, де деталь  машинка більше-менше! – нагадав ВОЛТЯ.
• Але ж як же ми без ракети, зрозуміємо, де деталь машинки? – спитав Михайло.
• Я знаю, нам треба прислухатися до музики деталі! – придумав ВОЛТЯ. – деталь машинки більше менше звучить ось так! – ВОЛТЯ, зіграв на скрипці ц мелодію.

Музика деталі машинки Більше-менше доносилася з парку.

• Усі до парку! – вигукнула СТАР НВІ.

Усі побігло до парку. Аж тут до щось їде. М’які іграшки сховалися. Тут проїхала Поліція.

• Нам треба, якось не помітно пройти через Поліцію. – вирішила СТАР НВІ. – я знаю, нам треба іти тихо та хлопати тихо. Але нам знадобиться ваша допомога.  Запам’ятайте, якщо Буде їхати Поліція треба припинити хлопати та завмерти. Тоді Поліція нас не помітить.

Усі пішли до парку та тут їде Поліція, завмріть! Поліція, подумала що це статуї та не зачепили  їх.  Усі перейшли дорогу, але на щастя, не де не було машин та можна переходити дорогу.

І тут знову Поліція! Завмріть! Поліція, подумала що це статуя та не зачепила їх.

А ось і парк. Деталь більше-менше була на гірці майданчику.

• Нам треба не помітно її принести. – зрозумів Михайло.
• Я знаю, підемо тією же дорогою.

Усі пішли за СТАР НВІ, спочатку вони вийшли з парку, потім перейшли через дорогу та завмерли один раз. Далі вони дібралися до будинку Тітки Лізи. Та швидко піднялися до третього поверху.

Та двері відкрила Тітка Ліза.

• Нарешті ви повернулися! – зраділа Тітка Ліза.

Тітка Ліза, поставила деталь на місце.

Та тут машинка почала випускали фіолетові ноти ( менше). Та м’які іграшки знову стали свого розміру.

• Додому ми прийшли, усе буде як хотіли! Маленькими ми зробилися знову! – співали м’які іграшки.
• Дякую, вам за все, ви нам дуже допомогли! – подякувала СТАР НВІ. – завдання виконано!

Навіс закрився та на сцені з’явилася СТАР НВІ.

• Час виходити поклонятися! – оголосила СТАР НВІ.

Навіс відкрився та на сцені з’явилися м’які іграшки.

• Ура нашій команді, хлопайте! – попросила нас СТАР НВІ. – хлопаємо Михайлу, ВОЛТІ, РЕНЬБОУ!
• СТАР НВІ та ракеті! – вигукнули хором м’які іграшки.
• Та Тітці Лізі! По хлопаємо Тітці Лізі! – попросив нас Михайло.
• Похлопаємо картині! – попросила РЕНЬБОУ КВИН. -  головна вулиця міста Києву.
• А тепер усі ми чикали цього моменту! – похлопаємо особливо сильно тій  чудовій музиці, яку ми сьогодні слухали! – оголосив Михайло.