5 розділ

                                                     Розділ 5.

                                    Полярне сяєво.

 Сьогодні картина КЛОДА МОНЕ!

Та музика політ джмеля – Миколая РИМСКОГО КОРЖИКОГО.

Отже починаємо історію.

Якось СТАР та її команда полетіла на ракеті досліджувати світ. І тут ВОЛТЯ придумав одну пісню у якій він ДУРКУЄ. Він магах головою та видав звуки « ТА-БА-ДА!». Та усі сміялися. А тепер спробуйте ви! МАШІТЬ руками та головою та кажіть « ТА-БА-ДА!». Ну що у вас виходить? Вам стало весело? Чудово я дуже рада!

Тут ракета від цієї пісні почала так ДУРКУВАТИ що стала літати поворотами.

Аж тут вони долетіли до Лапландії. Місто з північної Америки де взимку багато снігу.

Тут РЕНЬБОУ КВИН помітила Багато Оленів які живуть у Лапландії.

Ракета приземлилася та М’які іграшки одягнувши свій теплий одяг побігли подивитися на оленів.

Тут РЕНЬБОУ КВИН  побачила – маму ОЛЕНИХУ зі своїм оленятком.

• Подивіться оленятко грає з пташками! – вигукнув ВОЛТЯ.

Усі засміялися та не помітили як оленятко втекло у ліс. М’які іграшки побігли за ним щоб повернути його мамі. Але він встиг далеко у бігти. Адже вони маленькі, а оленятко велике.

• Не хвилюйся мама ОЛЕНИХА ми знайдемо твоє оленятко! Обіцяємо! – пообіцяв ВОЛТЯ.
• У нас є завдання! – оголосила СТАР НВІ. – ми маємо знайти оленятко! Завдання Почалося!

М’які іграшки побігли до ракети. Аж тут Михайло помітив що сонце Сідає.

Справа у тому що у Лапландії сонце сідає дуже рано ніж у нас в Україні.

• Друзі ця країна не для мене! – зізнався ВОЛТЯ. – бо я боюся темряви!

Усі здивувалися! Як це так? Такий хоробрий вовк, а боїться темряви?

• Але не можна здаватися! Ми маємо знайти оленятко!
• Сміливіше не бійся! – підбадьорював його Михайло.
• Що ж чого ми чикаємо! До ракети!

М’які іграшки сіли у ракету та пристебнули ремені  безпеки.

• Приготуватися до старту! Нам для старту знадобиться велика МОЩНІСТЬ! Покладіть руки на коліна та барабаньте!

Усі почали стукати по колінках щоб ракета в злетіла.

• Нам потрібно ще більше потужності! Руки на коліна та з нами разом! – та-та-та-та-та-та-та-та! Швидше! Та-та-та-та-та-та!  А тепер усі підійміть руки та скажіть даєш старт!
• Даєш старт! – закричали м’які іграшки.

Тут ракета в злетіла та м’які іграшки полетіли на пошуки оленяти. Але як же його знайти?

• Я знаю треба усе розглядіти по ближче! – придумала СТАР НВІ. – ракета Увімкни свій СМОТРО ТА СЛУХОСКОП.

Ракета знайшла сліди копит оленяти на снігу.

• Ракета тримай курс на сліди! – попросив ракета Михайло.

Ракета увімкнула свої лижі поїхала по снігу.

Аж тут велика гірка. СТАР НВІ зупинила Ракету щоб вона не впала. М’які іграшки боялися спускатися.

• Вперед друзі! – підбадьорював друзів ВОЛТЯ. – а щоб не боятися ДУРКУЙТЕ.

Тут ВОЛТЯ почав ДУРКУВАТИ. Він махав руками, махав головою та видав кумедні звуки.  Він так смішно це казав що усі за сміялися.

• Ну ж бо давайте з нами! – підбадьорював нас ВОЛТЯ.

Ми теж почали ДУРКУВАТИ та нам було не страшно. Та Ракета сміливо з їхала з гірки. Та це опинилося не страшно, а весело.

Аж тут ще одна гора.

М’які іграшки знову почали ДУРКУВАТИ щоб не боятися та Ракета і з цієї гори з їхала.

Аж тут остання та сама велика гора на шляху.

Давайте ДУРКУЙТЕ разом з м’якими іграшками. Трясіть головою та руками щоб не боятися та співайте « ТА-БА-ДА!».

Ну як у вас виходить? Не страшно вам? Бо м’які іграшки спускаються. Та вони опинилися у низу. 

Ось і кінець гір та не хто з м’яких іграшок не боявся.

• Так друзі тепер нам треба шукати оленятко! – повідомив ВОЛТЯ.

Усі одягли свій теплий одяг та вийшли з ракети.

• Оленятко! Ти де? Відгукнися! – кричала РЕНЬБОУ КВИН.

Тут СТАР НВІ спочатку почула оленятко, а потім помітила сліди його копит.

Аж тут Михайло помітив що сонце сідає.

• Схоже скоро зовсім з темнішає. – повідомив Михайло.
• О ні ВОЛТЯ боїться темряви! – нагадала РЕНЬБОУ КВИН.

Тут ВОЛТЯ видихнув щоб не боятися. Скажу по секрету малюк. Дихання дуже добре допомагає від страху.

• ВОЛТЮ ТИ ЯК? – спитала СТАР НВІ.
• Не можна здаватися! Адже ми маємо знайти оленя! – сказав Впевнено ВОЛТЯ. – усі за мною!

Усі пішли за ВОЛТЕЮ.

Усі ішли по лісу та старалися не відставати від один-одного. А ВОЛТЯ щоб усі не боялися почав грати на флейті ДУРАТЬСЬКУ пісню. Та усі слухали та не боялися.

Аж поряд зі слідами оленяти ще одні сліди. Та почулися дивні звуки типа « УХУ-ХУ!». Сова була на гілці.

Тут РЕНЬБОУ КВИН хотіла до сови підійти. Але Михайло її зупинив. РЕНЬБОУ КВИН подумала що це добра полярна сова.

• Полярна сова ти можеш заспівати так щоб було не страшно? – спитала РЕНЬБОУ КВИН.

Полярна Сова погодилася, але вона не знала рухів.

• Я придумала давайте навчимо полярну сову твоїй ДУРКУВАТІЙ ПІСНІ! – запропонувала РЕНЬБОУ КВИН.
• Це чудова ідея! – підтвердив ВОЛТЯ.
• Полярна сова хочеш вивчити  ДУРКУВАТИ ПІСНЮ? – спитала РЕНЬБОУ КВИН.

Сова відповіла своєю мовою що хоче.

• Давайте разом навчимо Полярну Сову ДУРКУВАТІЙ ПІСНІ! – запропонувала нам РЕНЬБОУ КВИН. – хлопайте крилами як полярна Сова! А тепер співайте по ДУРКУВАТОМУ.

Ви робите? Я вас бачу! МАШІТЬ крилами як РЕНЬБОУ КВИН та співайте «ТА-БА-ДА!».

Ми хлопали крилами та співали ДУРКУВАТИ ПІСНЮ разом з РЕНЬБОУ КВИН та Сові стало смішно.

Сова почала ДУРКУВАТИ по совиному.

М’які іграшки пішли далі та побачили ще пору слідів. Там були сліди оленяти та ще якогось полярної тварини.

• Я думаю це ліса! – здогадався ВОЛТЯ.