Епізод 3 Хоуп-компанія і депресняк

Відтоді минуло два тижні. Та тиша, що з’явилась раптом у вітальні Єна, перекинулась на всю компанію. Всі поринули у особисте життя, в кожного була купа справ. Один про одного вони потайки згадували вечорами, особливо щоп'ятниці. Але ніхто не наважувався зробити перший крок.

Таке серйозне непорозуміння було серед них вперше. І ця гнітюча тиша не давала спокою кожному. Але, але. Час йшов, а друзі так і не спілкувались між собою.

Жиф був дуже зайнят зйомками у рекламі верхнього одягу для каталогу. Працював моделлю, тому фотосесії, відеороліки та взагалі fashion світ для нього був наче дім рідний. Дизайнери його обожнювали за високу і тендітну статуру. Меланхолійна загадковість дуже личила йому і він цим вдало користувався. 

Тож, Жиф днями і ночами пропадав під спалахами фотокамер. Щодо Іва, він вирушив у журналістське розслідування. Коли випала нагода їхати у відрядження, одразу ж вхопився за неї. Вже 7 років він працював на відомому національному телеканалі в програмі новин. Розплутував такі безнадійні справи, від яких інші журналісти відмовлялись. Ще писав статті на подібну тематику в незалежній газеті. Тим і заробляв на життя. 

Со непокоїлась більш за всіх. Воно і не дивно. Почувала себе винною у тому, що друзі перестали спілкуватися між собою. Але тільки не за те, що підняла гостре питання. Так, вона розуміла, що якими б вони близькими друзяками не були, та в кожного є особисте життя. Та от саме в цьому питанні відчувала, що треба, треба дійти до кінця - з’ясувати все і допомогти. Та що вона одна могла зробити з цими трьома впертими баранами. 

Наближався вечір, коли Жиф брав участь у дефіле одного знаного дизайнера. Тож підготовка до заходу йшла на повну, а Жиф все думав - гукати друзів на вечір чи ні? Він ще за самого початку підготовки забронював три місця у першому ряді. Але тепер, хто зна, як бути.

Непорозуміння, то непорозуміння. Та вони потім мені не пробачать, що я їх не погукав. Будуть ще казати, що зазнався. Коротше, дзвоню до всіх. 

Кожен добирався своїм ходом на захід. Вони не бачились вже більше місяця. Хвилювання між ними можно було помацати руками. Жифу було зовсім тяжко. Бо хвилювався за себе, та й думка про друзів не давала спокою. Келих ігристого не допомагає щось. Другий не візьму, думав він. Не можна, врешті решт я на роботі і від мого обличчя повинні всі, як мінімум зомліти.

"Ай, я ж бронював для них місця разом. Отакої, гадаю Со не зможе всидіти спокійно. Єн мене вб’є, а Ів напише статтю про вбивство молодого і яскравого жирафа, який своїм тільки існуванням обдаровував щастям всіх навколо. Це повний капець, помру ні за що".

Не дивлячись один на одного, друзі зайняли свої місця. Спочатку сів Єн, дотепний Ів далі, а після нього вже Со. Всі зберігали тишу, Ів навіть не наважувався заговорити першим. Чому, він що доброволець чи що?

Вогні згасли, гучніше заграла музика, свято моди почалось. За ширмою в черзі на свій вихід чекав Жиф. Це було не перше його дефіле, та цього разу градус хвилювання підскочив вище неба.

От мить, ще мить і він пішов. Глядачі плескають йому, його люблять і завжди тепло приймають. Три пари рідних очей дивляться на нього. Жиф робить ледве помітну усмішку для друзів, таку, що знають тільки вони. Вона не для камер, ні за що.

Це була коронна посмішка від Жифа. Єну, Іву і Со вона припадала лише декілька разів за все існування їхньої дружби. Щоб удостоїтись ії, вони спочатку домовились робити раптові неочікувані розіграші. Жиф легко розкрив план, сказав, що вони дурні. Та й потому.

Потім один за одним вони стали робити дивні речі, та й тут Жиф все зрозумів. Що поробиш, меланхоліки вони такі. Коли знадобиться, тоді і посміхаються. 

А ось тут, при всіх, він посміхнувся і пройшов далі. Вираз обличчя у друзів був приголомшливий. Що то було?

Декілька секунд сиділи всі мовчки, але Ів не втримався і розсміявся на повну силу. Єн і Со разом дивились на скаженого півня, аж потім одночасно почали реготати. Так, вони сміялись з Жифа, з Ів і з себе. 

Що тут можно було додати. Депресії в компанії настав капець, ой, тобто кінець.