Розділ 45

Ніколь 

Тренер забрав мене і декількох дівчат з класу на коридор, і з цікавинкою в очах роздивлявся кожну. 

-Ви маєте вивчити танець, і станцювати, як черлідерки на грі наших хлопців. 

Я ошелешено дивлюсь на цього вилупка, якому так і хочеться вмазати за його поведінку і тим більше знущання з хлопців. 

-Тільки халепа, однієї дівчинки нам не вистачає...- отже йому потрібно було шість дівчат, а нас було п'ять.

-В класі ще залишились дівчата..

-Ні, - різко урвав мене,- вони не підходять. Мені потрібні худенькі, стрункі дівчата як гарно станцюють, а не ті телиці. 

Обурення піднялось в мені коли почула аж такі гидкі слова. Адже до його слів ще й Карла хихотнула. Звісно це в її стилі. І я не здивована, що вона також буде танцювати. 

-Слухайте, ви можете думати що хочете, але так ганебно називати дівчат, ви не маєте правда. Тож краще слідкуйте за словами, а ні то танцювати, як черлідерка будете ВИ.- говорю підвищеним тоном. Він не очікував такою реакції, тож бідний аж почервонів, а тоді байдуже кивнув. 

-В когось є знайомі, які з задоволенням би приєднались до нас? 

На думку одразу ж спала Ізі, адже вона як тільки чує музику, її тіло одразу вмикається і піддається різним вигнанням під ноти мелодії. 

-В мене є. Вона із задоволенням прийме участь. Але є одна проблема в неї робота. 

-Де вона працює? -зацікавлено питає. 

Назвавши адресу він відпустив нас в клас, сказавши, що все вирішить з Ізі. Правда яким способом, не відомо. Та я знаю наперед, що подруга зрадіє безмежно. 

Дзвінок був для мене, як рятувальний круг, адже після цієї дуже дивної новини, я вже геть не хотіла сидіти на занятті. Та не встигла викладачка нас відпустити, як в клас знову приперся той тренер, я навіть не знаю як його звати, але не дивно, що й не хочу. Він буркнув всім аби вийшли і залишились тільки учасники цього шоу. Через декілька хвилин, в дверях стояла Ізі, з посмішкою на всі 32. 

-Ось і добре. Всі в зборі. Отож, після уроків ніхто з вас нікуди не розходиться, а міс Баждо буде вас навчати доти, поки ви все гарно не вивчите. Щоб навіть посеред ночі, знали послідовність кроків. -самовпенено говорить. 

Я стояла мовчи і слухала цього пихатого чоловіка, він навіть чимось схожий на Джаспера Д'Амеліо. Він покинув нас, а жіночка середнього віку, вийшла на середину класу. 

-Що ж красуні, ми розпочнемо вже зараз. Та я все розумію, і дам вам десять хвилин перерви, адже ви тільки після заняття, напевно втомились. І до речі, заняття буде у нашому маленькому спортзалі, зустрінемося там. 

Вона вийшла, і до мене мов стріла, прилетіла Ізі. 

-Дякую, Нік! Я така вдячна тобі... В мене нема слів. Ти ж могла просто промовчати, а замість цього запросила.. Ти чудова людина. - говорит вона, а на очах бринять сльози, адже я чудова розумію чому саме це так її розчулило. Танці її мрія, яку зламали з дитинства. 

-Не перебільшуй. Я всього лише зробила те, що вважала за потрібне. 

-І за це я тебе люблю. -каже обіймаючи. 

-Я знаю. 

-До речі, - кажу відсторонившись,- як ти пішла з роботи. 

-Хоч містер Конте тобі не подобається, він..

-Хто це? -звівши брови вгору перебиваю. 

-Нік, як це хто. Тренер. 

-Ааа... Взагалі не цікаво. 

-Знов ти за своє. Так от, хоч він тобі не подобається, цей чоловік заплатив нашій начальниці і плюс до того мені, сказавши що це і за згоду танцювати і як плата за те, що я пішла з роботи. Але ти ж знаєш, що я б і без плати пішла, як тільки б почула про танці...-замріяно розповідає, - А ще я була здивована сумі, адже а конверті була моя п'ятиденна плата в кафе. 

-Хоч взятки вміє давати. 

Ізі лише театрально закотила очі, і ми замовкли адже прийшла вже наша тренера, місіс Баждо. На вигляд була ну дуже мила жіночка. 

-Дівчатка ви всі такі прекрасні, що аж очі розбігаються... Але нам потрібно обрати одну з вас. 

Я здивувалася, адже ми ще Ізі брали, а тут каже одну з нас. І звісно я думала що це буде Карла, адже вона відразу вирівнялася і підняла підюорідок вгору, показуючи своєю поведінкою, ось я та сама єдина, яку ви шукаєте. 

-А можливо навіть двох...- продовжує зупиняючи погляд на мені і Ізі. -Дівчатка.... Це будете ви!- радісно вигукує плеснувши в долоні. 

-Як вони?- чую як обурюється Карла. 

-Що ми? - і водночас звучить розгублений голос Ізі. 

-Одна з вас буде робити сальто, поки іншу будуть підкидати. Ви будете неймовірні.- пояснює нам, не звертаючи уваги на питання Карли. 

-В нас надто мало часу, і ми взагалі нічого про це не знаєм, а як ми..

-Все добре, не хвилюйтеся. Я зроблю з вас справжніх фей. Хоча,- вона склала руки тримаючи однією підборіддя, ніби щось ретельно обдумує. - З вас немає, що робити, ви вже прекрасні, як ті феї. Залишилось тільки трішки вивчити танець. Ну і звісно познайомитися. 

Ми переглянулись і ледве не пирснули з сміху. Ця пані була аж занадто красномовна. 

Діставши з ящика дуже гарні помпони, червоного в білого кольорів, яких до речі була й наша форма, вона роздала кожній по дві штуки, і почала розповідати. Ми уважно її слухали, повторюючи всі рухи. Якщо спочатку мені здавалось, що все вдається, і це навіть легко, то через години занять, мені вже не хотілося абсолютно нічого. Я вже чекала аби скоріш вже це закінчилося. 

-Так, як рухи до половини ви вивчили дуже добре, то зараз ми значну увагу приділимо підкиданню Ніколь в повітря і сальто Ізі. Дівчата, ви будете шалено гарно виглядати. 

Мене почало кидати в піт як тільки я почула про підкидання. Як після цього вижити, поки мені не відомо. Адже моє життя буде в руках дівчат, яким я зовсім не довіряю. Одразу в голові малюються картини, де вони мене підкинули і я впала прямо на підлогу, переломуючи собі кості і все, що взагалі можна.

Місіс Баждо почала розповідати, а в мене серце стало так шалено стукати, що з'являтись думки, що воно от от вилетить. Дівчата обступили мене, і поки Ізі тренерувалась робити сальто, мене обступили із всіх боків і почали повторювати завчені рухи. Дихати стало неймовірно важко, паніка набиралась з кожною секундою все більше. І я навіть не помітила, коли дівчата швидко схопили мене і підкинули вверх, наче я нічого не важу. Тіло в мить ввімкнулось і я зробила той рух, який показувала місіс Баждо, а потім стрімко почала падати вниз з думкою, що тут мені й амінь, коли вісім рук швидко зловили моє тіло.