Розділ 37

Ніколь

Він відповідав на мій поцілунок, повністю будучи у моїй владі. Підкорений мені. Підкорений мною. Мені дуже подобалося коли він зовсім не заперечував, як я проявляла сміливість брати ініціативу на себе. 

Я бачила, що спершу він не розумів, про яку подяку я говорила. Та коли я стала легенько цілувати його, він почав інтенсивно відповідати навіть не роздумуючи. 

Кінчиками пальців, я провела по його рельєфному торсі, за що він не стримав тихого стогону, користуючись моментом, я поглибила поцілунок. Відчула, як руки з моєї талії рушили до низу, приємно стискаючи мої сідниці. Чорт. Я ніколи не думала, що це буває так приємно, вже це бляха, насправді достобіса приємно. Наші язики почали бороюись за владу домінування. І мені як ніколи зараз захотілось перемоги. Його губи стали в десять разів вимогливішими, і я хотіла вже хотіла здатися, та потім згадала де ми, коли кулю хитнуло  вбік, і прийшовши до тями, я не дуже лагідно вкусила його за губу. 

-Чорт! - прошипів, в секунді протираючи пальцем губу. -За що??

-Ти не мав правда так цілувати мене..-захекано кажу,- Ми зараз маємо дивитись краєвиди! 

-Якби ми були б самі, я б не роздумуючи, волів взяти тебе прямо тут, і до біса ті краєвиди. - серце враз стало відбивати такі удари, ніби воно було в голові, а не в грудях. - АЛЕ раз ми в такій ситуації, то давай дивитись на краєвиди, люба.- говорить вже доволі гучно. 

Він розвернув мене назад, спиною до нього, знову обійнявши за талію. Та моє серце ніби підмінили від його слів, і я стала врази збудженішою, ніж після поцілунку. 

-Не про те думаєш, Нік. Я відчуваю як все твоє тіло пульсує. -шепоче нагнувшись до мого вуха. -Невже  це мої слова настільки на тебе подіяли? 

Я не можна йому й слова сказати, мене переповнюють емоції, і я не могла взяти владу над ними. Тому, повертаю полову до свого плеча, на якому лежить голова цього язикатого паршивця, і говорю те, що насправді думаю. 

-Якби ми були самі, я б не роздумуючи віддалася тобі,- шепочу так само тихо як він, вирішуючи відплатити йому тією ж монетою. Вмить хватка на мені стала сильнішою. -АЛЕ зараз ми не самі,- відповідаю йому так само, і навіть на нотку роблю голос вище. 

-Обережніше із словами.- говорит крізь стиснуті зуби, із збитим диханням. 

-Що, думав тільки ти можеш говорити подібне? Ні, милий. 

Договоривши я відходжу до борта кулі, все ще не в собі. В низу живота стало приємно потягувати, але я розуміла, що маю якось заспокоїтись. Тому всю увагу перемкнула на те, що відкривається перед очима. 

Ми довго милувались один одним, що не мали часу милуватись краєвидом, який зараз просто неймовірний. 

Сонце вже на половину зайшло за обрій, але прохолодний вітер не втихав. Поодинокі хмаринки стали багряного, червоного, рожевого відтінків. Сонце посилало останні промені, на хвилі води, які розбивались об бкркз. Мої очі ніколи і житті не бачили подібного. І тільки той, від кого я цього взагалі не очікувала, пробиває в мені ту стіну, яку я збудувала між собою і навколишнім світом, тільки для нього вона зможе відкритись. Але так само я розуміла, що через нього вона може й закритись назавжди....

Я так захопилася розгляданням всього, що геть не звернула уваги на Ніла, який знову був ззаду мене, обійнявши із спини. І тільки його поцілунок в скроню, змусив це помітити. 

Почало темніти, і попередивши про приземлення, інструктор вміло посадив кулю, а я ніби ще літаючи, вийшла з неї. 

-Це найпрекрасніше, що я бачила..

-Я теж так думав, але не політ найпрекрасніше.

-А що?- питаю думаючи, що він побував в ще гарніших місцях. 

-Не що,- переправляє посміхаючись,- а хто. 

Не зрозуміла.. Хто це і нього такий прекрасний є? І взагалі чому він зі мною, коли в думках отой прекрасний? Хай шурує до нього, хто б це не був. Звісно це якась дівчина напевно, хто ж  іще міг би так запасти в душу. 

-Хто вона?- роздратовано питаю.- І чому ти тут? Іди до тієї прекрасної, ну ж бо!- кажу показую в далечінь. -Чи можливо це він? Ти відчув що тебе тягне до чоловічої статі? Ти гей? Точно він. Говори, в сьогоднішньому світі це цілком прийнятно, не потрібно нічого приховува...

Договорити я не можу, бо губи Ніла жорстко стали м'яти мої, створюючи приємний тиск, що породжував вогонь між нами. Дихати стало майже неможливо, коли він так цілував мене. Всі думки, які були в голові до того, перетворились на пару і випарувалася. Повітря катастрофічно вичерпалось і тільки тоді він відпустив мене. 

-І ти ще мене нестерпним називаєш? Ти себе чула? 

-Здається чула..-все ще не можу відійти від відчуття його губ на своїх. 

Він питає мене ще щось, а я тільки що можу, так це стояти і вкопано липати очима на нього, ноги перетворились на желе, і дуже добре, що він тримав мене. Бо якби ні, мій зад болісно зустрівся б із землею. 

-ТИ. Ти найпрекрасніше, що я коли небудь бачив, і побачу. І на всяк випадок, я НЕ гей. Якби був ним, то моє б серце не робило би сальто, як тільки ти потрапляєш в об'єктиви моїх очей. 

Почуте, ніби мед для моїх вух. Це так надзвичайно приємно. А я вже встигла і йому дурниць наговорити, і собі в голову їх вбити. 

-А я думала, все ж таки г-е-ей -проьяжно говорю, адже його пальці знову починають бігати по бокам, викликаючи в мене сміх. Сміх душить легені, і я вже навіть вдихнути не можу, очі сльозяться, і я починаю бити його торс своїми маленькими кулачками. Та на нього це вже ніяк не діє. Він накачаний, як Халк. Тому мої удари для нього, як легенький масажик. 

-Д-до-о-осить.-протягую, і його рухи нарешті зупиняються погладжуючи мені спину. - Нащо ти це зробив? -питаю відновивши дихання. 

-Це покарання, за гея. Я думаю будь кому не сподобалося б, якби питали чи він гей. Невже я схожий на нього? - питає, починаючи сміятись. 

-Не знаю, можливо трішки?- грайливо відповідаю. 

-Я зараз тобі дам трішки!

Його пальці напружуються, і знову лізуть до моїх боків. А очі дивляться на мене з диявольським вогником.